Заготівля і зберігання. Для лікування використовують листя кропиви (Folia Urticae urensis), яке збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 22—23 % . Строк придатності — 2 роки. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. За якісним складом листя кропиви жалкої схоже з листям кропиви дводомної. Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині кропиву жалку використовують нарівні з кропивою дводомною, а іноді навіть віддають їй перевагу. Настій листя кропиви жалкої використовують як кровоспинний (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах), сечогінний (при набряках) та загальнозміцнюючий засіб. Вживання настою показане й при нервових розладах, ревматизмі, алергії й анемії, при звичних запорах, диспепсіях і шлункових коліках. Широко використовують препарати кропиви жалкої в дерматології й косметиці: всередину — при екземі, сверблячці, кропив'янці; місцево — при себореї голови, круговій або гніздовій плішивості, запрілості. Цінують кропиву жалку і як продукт харчування: 3 молодого листя готують салати (про приготування див. у статті Кропива дводомна), приправи до м'ясних страв і зелений борщ. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 разим на день до їди; дві чайні ложки сіуміші (порівну) листя кропиви жалкої і ожини сизої напарюють 2 години на склянці окропу і п'ють по півсклянки 3 рази на день для регулювання функціональної діяльності Аїлунка та від дизентерії; свіжий сік з листя кропиви жалкої вживають по 1 чайній ложці 3 рази на день як кровоспинний засіб. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (100 г сировиІНи кип'ятять ЗО хвилин в 1 л оцту, розведеного водою у співвідношенні, 1:1) для миття голови при себореї та круговій або гніздовій плішивості (мити ввечері перед сном, без мила); насичені свіжим соком кропиви стерильні тампони прикладають до запрілостей, ран і варикозних риразок. Протипоказання див. у статті Кропива дводомна. 580 КРОПИВА МАЛА — однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками рослина родини кропивових. Те саме, що й кропива жалка.

581 КРУШИНА ВІЛЬХОВЙДНА розгалужений кущ або невелике (З—3,5 м заввишки) дерево родини жостерових. Те саме, що й крушина ламка 582 КРУШИНА ЛАМКА, крушина вільховидна; крушина ольховидная Frangula alnus, синонім — Rhamnus frangula — розгалужений кущ або невелике, З—3,5 м заввишки, дерево родини жостерових. Кора у верхній частині стовбура і на молодих гілках гладенька, червоно-бура, вкрита ланцетними білими сочевичками. Листки чергові, еліптичні або яйцевидні, коротко-черешкові, цілокраї, з 6—8 паралельними бічними жилками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні. 5-пелюсткові, зібрані пучками по 2—6 у пазухах листків; пелюстки всередині білі, зовні зеленуваті. Плід — куляста, спочатку червона, потім чорна кістянка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Крушина ламка росте майже по всій території України (в Степу — рідко, в долинах річок, у Криму — в горах) у лісах і між чагарниками, на вологих луках, по берегах боліт, річок та озер. Заготівля і зберігання. Лікувальне значення має кора крушини (Cortex Frangulae). Збирають її весною до розпускання листків з молодих частин стовбура та молодих гілок, роблячи на відстані 10—15 см один від одного кільцеві надрізи (до деревини) і з'єднуючи їх поздовжніми роз-

різами. Не можна заготовляти кору, покриту мохом і лишайниками. Сушать кору на відкритому повітрі, на горищі або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеливши тонким (5—7 см) шаром на папері чи тканині й час від часу перемішуючи. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 43—45 % . Строк придатності —5 років. Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Сировина відпускається аптеками. Свіжозібрана і висушена кора спричинює нудоту і блювання, але при тривалому її зберіганні побічна дія зникає. Через це кору крушини вживають не раніше, як через рік після збирання. Придатність кори до вживання можна прискорити, витримавши її в сушильній шафі при температурі 100° протягом 1 години. В народній медицині використовують і плоди крушини (також не раніше, як через рік після збирання). Хімічний склад. Кора крушини містить антраглікозиди (8%), ге-ніни (емодин, ізоемодин, хризо-фанол), вільні антраноли, тритерпенові глікозиди, смолисті речовини та сліди дубильних речовин. Головним глікозидом свіжозібраної сировини є франгуло-розид, який в процесі сушіння і зберігання окислюється до франгуліну. Фармакологічні властивості і використання. Кора крушини виявляє м’яку послаблюючу дію, яка проявляється через 8—12 годин після вживання ліків. Механізм дії полягає в здатності препаратів крушини посилювати перистальтику товстої кишки, не по-