Поширення. Мигдаль степовий росте в Лісостепу (переважно на півдні), в Степу і в Криму на степах, схилах, серед чагарників. Вирощують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють плоди рослини (Semen Amygdali na-пае). Правила збору і сушіння див. у статті Мигдаль звичайний. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У ядрі кісточок є жирна (20 % ) і ефірна олії, глікозид амигдалін (2,5—3,5 % ), білок (20 % ), крохмаль, слиз, холін, аспарагін, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, каротин та мінеральні солі. Фармакологічні властивості і використання. Плоди мигдалю степового використовують як сировину для виробництва гіркомигдалевої води й жирної олії. Фармакологічні властивості і використання гіркомигдалевої води такі самі, як і у гіркомигдалевої води, одержаної з мигдалю звичайного. Жирна олія, яку добувають холодним пресуванням, придатна для їжі, вважається доброю приправою до салатів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — гіркомигдалеву воду по 10—20 крапель на півсклянки води кілька разів на день вживають як протикашлевий засіб і при гастралгії (найбільша разова доза — 2 г, найбільша добова— 6 г). ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) гіркомигдалевої води, вапнистої води і гліцерину для примочок і обмивання застосовують від кропивниці і пролежнів (як седативний місцевий засіб).

716 МИКОЛАЙКА багаторічна гола рослина родини зонтичних. Те саме, що й миколайчики плоскі. 717 МИКОЛАЙЧИКИ ПЛОСКІ, миколайка, миколайчики сині, синьоголов, перенос-зілля; синеголовник плосколистный Eryngium planum — багаторічна гола рослина родини зонтичних. Стебло ЗО—80 см заввишки, у верхній частині розгалужене, синювате. Листки шкірясті, прикореневі — довгочереш-кові, цілісні, колючі, нижні стеб-

лові — короткочерешкові, цілісні, або більш-менш роздільні, верхні — сидячі, 3—5-роздільні, поділені на колючі частки. Квіткові головки яйцевидні, розміщені на кінцях гілок, листочки обгортки — з колючими зубцями. Пелюстки голубі. Плід — двосім'янка, вкрита лусочками. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте на більшій частині України, крім Карпат та Криму, по степах, перелогах, пісках, по заплавних луках, біля шляхів. Заготівля і зберігання. Збирають траву (Herba Eryngii plani) під час цвітіння рослини, зрізуючи її серпом. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить ефірну олію (0,1—0,2%), сапонін (0,5%), таніди (до 1,5%), яблучну, лимонну, малонову, щавлеву та гліколеву кислоти і полі-ацетиленові сполуки. Корені мають близький до трави вміст хімічних речовин. Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє сечогінну і протиспастичну дію. Вживають її як ефективний засіб від кашлю, особливо у дітей. У народній медицині цю рослину використовують при водянці, статевих розладах, від шлункового й серцевого болю, при безсонні, ревматизмі, зубному болі й карієсі та при бронхіальній астмі. Корені вважались протиотрутою при отруєнні грибами. Зовнішньо миколайчики застосовують для ванн при фітодерматозах і артриті. В їжу використовують, як і миколайчики польові. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 2 склянки окропу, настояти 15 хвилин), випити до їди за 4 прийоми як протиспастичний засіб; настій трави з коренем М. п., подорожника великого, чебрецю звичайного (по 1 столовій ложці кожного на 0,3 л окропу) випити за день у 3—4 прийоми як засіб проти кашлю та бронхіту. ЗОВНІШНЬО — відвар (200 г трави або коренів, варити 10 хвилин у 3 л води) вилити у ванну або використати для компресів при фітодерматозах.   718 МИКОЛАЙЧИКИ ПОЛЬОВІ, перекотиполе, переполошник, колючка; синеголовник полевой Eryngium campestre — багаторічна сірувато-зелена колюча рослина родини зонтичних. Корінь веретеновидний, довгий. Стебла до 60 см заввишки, розгалужені. Листки жорсткошкіря-сті, нижні — черешкові, верхні — сидячі, трійчасті, з глибокопери-сто роздільним и сегментами. Суцвіття рідке, зонтиковидне; зубці чашечки закінчуються довгим колючим вістрям, пелюстки білу-