756 М'ЯТА ПЕРЦЕВА, м'ята холодна; мята перечная Mentha piperita — багаторічна трав'яниста опушена рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, галузисте, часто червонувате, ЗО— 55 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, не-рівно-гостропилчасті, зісподу по жилках коротковолосисті. Квітки дрібні, майже стерильні (плоди утворюються дуже рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що утворюють густе, перерване лише при основі, колосовидне суцвіття; чашечка правильна, п'ятизубчаста, з десятьма поздовжніми жилками; віночок майже правильний, з тупим чотири- або п'ятилопатевим відгином, червоно-фіолетовий з білуватою трубочкою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. М'ята перцева в дикому стані не росте. Являє собою гібрид, одержаний від схрещування м'яти водяної (Mentha aquatica) з м'ятою колосковою (Mentha spicata) або зеленою (Mentha viridis). У лісостепових районах України її вирощують як ефіроолійну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Menthae piperitae) 1 листя (Folia Menthae piperitae) м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпуститься, а решта ще перебуває в стадії бутонізації. Свіжу або сушену траву використовують як сировину для добування ефірної олії. Щоб одержати листя, яке використовують для виготовлення галенових препаратів, сушену траву обмолочують і стебла відкидають. Сухого листя виходить 7—8 % . Зберігають його у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Строк придатності — 2 роки. Сировина є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Листя м’яти перцевої містить до 2,75 % ефірної олії, у складі якої є ментол (вільний і у вигляді складних ефірів оцтової і валеріанової кислот), пінени, лимонен, феландрен, цинеол, дипентен, пулегон та інші терпеноїди. Крім того, у листі м’яти перцевої є флавоноїди, урсолова і олеанолова кислоти, бетаїн, каротин, гесперидин, дубильні речовини й мікроелементи (мідь, марганець, стронцій та інші). Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних

речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який належить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Подразна дія ментолу вибіркова. В першу чергу подразнюються терморецептори слизових оболонок і шкіри, й це зумовлює відчуття охолодження, яке супроводиться рефлекторним звуженням судин, а потім розвивається паління, слідом за яким настає легка анестезія. Як зовнішній засіб настій м’яти - перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пе-роральним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день). При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м’яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій усередину по 1 столовій ложці 2—З рази на день. Свіже листя м’яти прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами. Широко використовується м'ята і для перорального застосування. При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджують апетит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового вмісту (посилюють перистальтику), пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі (діють вітрогінно), знижують тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчно- та сечовивідних шляхів (діють спазмолітично), посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м’яти), виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію. Пероральне лікування препаратами м’яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота різного походження, блювання у вагітних, кишкові коліки, метеоризм, катаральні стани травного каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводяться спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного походження, жовчнокам’яна хвороба і жовтяниця), при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах. Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'яза-

них зі спазмами судин головного мозку. Листя м'яти входить до складу вітрогінних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлункового чаю. М'ятну олію і ментол використовують per se або у складі фітопрепаратів і комплексних лікувальних засобів. Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м’яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтив-ного характеру. Протипоказано змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання. З віком загроза отруєння ментолом зменшується. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із листя (5 г, або половина столової ложки сировини на 200 мл окропу) по половині або третині склянки 2—3 рази на день за 15 хвилин до їди; олію м'яти перцевої (Oleum Menthae piperitae) по 1—3 краплі на прийом як вітрогінний засіб; таблетки м’ятні (Tabulettae olei Menthae) по 1—2 таблетки на прийом під язик як заспокійливий і спазмолітичний засіб при нудоті і блюванні, спазмах гладеньких м'язів; м'ятні краплі (Tinctura Menthae piperitae) по 10—15 крапель на прийом при невралгічних болях; ментол .(Меп-tholum) по 2—3 краплі 5 % -ного спиртового розчину на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокійливий засіб; таблетки «Пектусин» (Tabulettae «Pectusinum») призначають при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тримають у роті до повного розсмоктування); валідол (Va-lidolum) по 4—5 крапель на грудочці цукру або по 1 таблетці при стенокардії, неврозах, істерії та як протиблювот-ний засіб при морській і повітряній хворобі (тримають у роті до повного розсмоктування); оліметин (Olimeti-num) призначають при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобі (див. статтю Маслина європейська); «краплі Зеленіна» по 20—25 крапель 2—3 рази на день при неврозах серця, що супроводяться брадикардією; корвалол (Corvalolum) призначають при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні й гіпертонічній хворобі в початковій стадії та при спазмах кишечника (див. статтю Валеріана лікарська). ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г листя на 1 відро' води); полоскання настоєм листя на червоному вині (готують у співвідношенні 1 : 10); компреси, обмивання і полоскання настоєм листя на воді (1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують); олія м'яти перцевої як освіжаючий та антисептичний засіб входить до складу полоскань, зубних порошків і паст; м'ятна вода (Aqua Menthae piperitae) для полоскання ротової порожнини; краплі зубні — по 2—3 краплі на кусочку вати вкладають у дупло хворого зуба; ментол застосовують як болетамувальний (відтяжний) засіб при невралгіях, міалгіях і артралгіях (розтирання 2 % -ним спиртовим розчином або 10 % -ною олійною суспензією), при сверблячих дерматозах (натирання 0,5 % -ним спиртовим розчином або 1 % -ною ланоліново-вазеліновою маззю), при мігрені (нати-