10 АЙВА ДОВГАСТА, квітове дерево, пигва звичайна, бедрянка цареградська; айва продолговатая Cydonia oblonga — невелике дерево родини розових підродини яблуневих. Молоді пагони шерстисто-повстисті. Листки короткочерешкові, яйцевидні або овальні, темно-зелені, зісподу сі-руватоповстисті. Квітки великі, двостатеві, 5-пелюсткові, білі або блідо-рожеві, одиничні, на кінцях бокових гілочок. Плід — яблуко кулястої або грушовидної форми, лимонно-жовте, кисло-солодке, терпке. Цвіте у травні — червні. Поширення. Походить з Кавказу і Середньої Азії. На Україні є майже по всій території республіки, але більше її в південних та південно-західних районах, вирощують як плодову рослину. Сировина. Плоди (Fructus cydo-піае) вживають у свіжому і переробленому вигляді. Насіння (Semen cydoniae oblongae) використовують для одержання слизу (Mucilago cydoniae). Аптеки сировину не відпускають. Листя айви використовують у косметиці. Хімічний склад. Плоди А. д. містять 10—12 мг % аскорбінової кислоти, 0,1—1,8% дубильних речовин, близько 0,3 % пектинових речовин, 5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3—12,1 % цукрів (переважно фруктоза), сполуки заліза і міді, ефірну олію тощо. Насіння А. д. вкрите білястою плівкою, яка на 20 % складається із слизистих речовин.

Фармакологічні властивості і використання. Плоди А. д. виявляють в'яжучу, кровоспинну, сечогінну та антисептичну дію. Наявність у плодах значної кількості заліза і пектинових речовин зумовлює використання їх при недокрів'ї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться проносами і кровотечами. Використовують айву і як сечогінний засіб при захворюваннях серцево-судинної системи. Інстиляція (закапування) свіжого соку в сечовивідний канал затримує менструацію. Протерті варені плоди використовують при хворобах печінки і як про-тиблювотний засіб. Відвар із свіжих або сухих плодів вживають при відсутності апетиту, кровохарканні та маткових кровотечах. Одержаний з насіння слиз — ефективний протизапальний і пом'якшувальний засіб при запаленнях дихальних і травних органів та шкіри. Відвар листя використовують для фарбування волосся при передчасному посивінні. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — слиз із насіння (5 г цілого, не подрібненого, насіння на 100 мл окропу, настоюють і періодично збовтують 10—15 хв, проціджують без віджимання насіння) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; відвар сушених плодів (10 г плодів на 100 мл окропу) по 1 столовій ложці перед їдою. ЗОВНІШНЬО — слиз із насіння (5 г насіння на 100 мл окропу) застосовують для полоскання при ангіні та як косметичний засіб (при опіках і трісканні шкіри), в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при догляді за сухою шкірою обличчя.

11 АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ, китайський ясен, токсикоденд-рон високий; айлант высочайший Ailanthus altissima — листопадне дерево родини симарубових, до 20 м заввишки. Крона розлога, молоді гілки опушені, темно-жовті. Листки чергові, непарноперисті, 60—80 см завдовжки, з 13—25 видовжено-яйцевидними листочками. Квітки 5-пелюсткові, дрібні, одно- або двостатеві, зеленувато-білуваті, зібрані в довгу верхівкову волоть до ЗО см завдовжки. Плід — яскраво-червоно-коричнева крилатка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить з Китаю. На Україні, переважно в південних районах, розводять у садах і парках як декоративну рослину. Сировина. Використовують кору, листя, квітки і плоди. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Кора А. н. містить дубильні речовини (до 12 % ), сапоніни, алкалоїди, стерини, лактон симарубін, кумариновий ге-терозид, гіркі речовини, до складу яких входить айлантин. Фармакологічні властивості і використання. Препарати А. н. виявляють виражену антимікробну і протизапальну дію. Настойку сухих стиглих плодів А. н. раніше використовували при виготовленні препарату ангінолю (ехі-нор), який призначали при лікуванні ангін. У народній медицині кору і листя використовують як засіб проти стьожкових глистів і дизентерії, а плоди — при геморої та як засіб, що регулює менструації. Листя, крім того, вважається ефективним засобом при лейшманіозі. В гомеопатії квітки, молоду кору і свіжі пагони використовують при скарлатині й дифтерії, а плоди — при нирковокам'яній і жовчнокам’яній хворобах та як протираковий засіб.