1126 ТАМУС ЗВИЧАЙНИЙ тамус обыкновенный Тamus communis — багаторічна трав'яниста дводомна рослина (ліана) родини діоскорей-них. Має товсте бульбовидне кореневище до 1 м завдовжки. Стебло витке, 2—4 м завдовжки. Листки чергові, довгочерешкові, 8— 14 см завдовжки, цілокраї або зрідка майже трилопатеві, з гли-бокосерцевидною основою і від-тягненозагостреною верхівкою та добре помітним дуговидним жилкуванням. Квітки дрібні, одностатеві, з простою шестироздільною жовтувато-зеленуватою оцвітиною, зібрані в пазушні китиці. Плід — червона ягода. Цвіте з квітня до червня. Поширення. Тамус звичайний зустрічається в Південному Криму в лісах, рідше по чагарниках. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють кореневища тамуса (Rhizoma Таті communis). Викопані восени кореневища відмивають від землі і використовують свіжими або сушать. Сухих кореневищ виходить 22 %. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Кореневища тамуса містять глікозиди, сапоніни, алкалоїдоподібні й дубильні речовини, мурашину й щавлеву кис^ лоти. Наявність дубильних речовин у кореневищах тамуса деякі автори ставлять під сумнів. Усі частини рослини отруйні. Фармакологічні властивості і використання. Особливої уваги заслуговує зовнішнє застосування тамуса при ревматизмі, артриті, радикуліті, ішіасі тощо як засобу, що зумовлює гіперемію. Крім того, терапевтичний ефект виявлено при лікуванні кругової або гніздової плішивості та озно-бишів. При вживанні всередину препарати тамуса спричинюють запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, блювання та пронос. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — змащування або розтирання уражених ділянок тіла 1—2 рази на день свіжим соком чи настоєм свіжих кореневищ на прованській олії (200 г подрібненої сировини на 1 л олії, настояти 20 днів); присипання ран порошком із сушених кореневищ.

1127 ТАРХУН — багаторічна трав'яниста гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й полин естрагон.

1128 ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ, татарник колючий, чортополох; татарник обыкновенный Onopordum acanthium, синонім — Onopoidon acanthium — дворічна колюча трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, 50—200 см заввишки, павутинисто-шерсти-сте, розгалужене, з 2—3 широкими (до 1,5 см завширшки) ко-лючозубчастими крилами. Листки з обох боків сіропавутинисті, рідше — майже голі, великі, 12— ЗО (45) см завдовжки, до верхівки стебла поступово зменшуються в розмірі; прикореневі листки ко-роткочерешкові, перистонадріза-ні або перисторозсічені, з колю-чозубчастими частками; стеблові — чергові, сидячі, часто надрізані, з колючими лопатями; колючки та зубці листків міцні, жовті. Квітки двостатеві, у великих (2—3 см завширшки), одиничних кошиках; віночок зрослопе-люстковий, правильний, трубчастий, пурпуровий, з 5 зубчиками на верхівці. Обгортка черепича-ста, павутиниста; її листочки яйцевидні або видовженояйцевидні, витягнуті в міцну зеленувату колючку. Плід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Татарник звичайний росте по всій території України на полях і засмічених місцях, уздовж шляхів, біля жител. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квіткові кошики (Flores Onopordo-nis acanthii) або всю надземну частину рослини без нижньої, грубої частини стебла (НегЬа Onopordonis acanthii). Зібрану в період цвітіння рослини сировину використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках паперу чи на іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому провітрюваному приміщенні Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя татарника містить алкалоїди (0,05 %), сапоніни, гіркий сесквітерпеновий лактон аркціопікрин, вітамін С (47,4— 93,2 мг% ), вітамін К,, цукри (1,58 % ), смоли (1,6 % ), дубильні та інші речовини. У квіткових кошиках є сапоніни, інулін, барвник, вітамін С та інші сполуки. Фармакологічні властивості і використання. Препарати татарника колючого виявляють сечогінну, в'яжучу, дермотонічну, кровоспинну й антимікробну дію, тонізують серцеву діяльність, збільшують силу серцевих скорочень, звужують периферичні кровонос-