ся. Сухого коріння виходить 20% . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Коріння хвилівника містить алкалоїди магнофлорин і аристолохін, ситосте-рин, багатоядерні ароматичні сполуки: аристблохієву кислоту І, аристолохієву кислоту II, аристолохієву кислоту III, аристолохієву кислоту ІІІа, дві невідомі кислоти (близькі до ари-столохієвих кислот І і II) і два їхні метилові ефіри. У траві хвилівника є алкалоїд аристолохін, аристолохієва кислота, фенолкарбонові кислоти і їхні похідні, флавоноїди, пініт та інші речовини. Всі частини рослини містять ефірну олію, до складу якої входять а-пінен, кадинен, борнеол, а-терпинеол, ліналілпро-ніонат, коричний спирт, метилнонілкетон. Фармакологічні властивості і використання. Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати хвилівника стимулюють роботу серця, розширюють кровоносні судини, збуджують дихання, виявляють сечогінну й відхаркувальну дії, посилюють менструації. Науково підтверджено також гранулюючу, епітелізуючу й антимікробну дію хвилівника, його болезаспокійливі й протисвербля-чі властивості. Особливо ефективним є зовнішнє застосування хвилівника. Відвари з коріння або трави рослини використовують для промивання ран від укусів отруйних гадюк і комах, для компресів при нашкірних висипах, сверблячці й запрілостях шкіри, фурункулах, гнійних ранах, виразках та екземах. Для гоєння ран з успіхом використовують і розтерте свіже листя рослини. Всередину препарати хвилівника дають при гіпертонічній хворобі (на ранніх стадіях), подагрі, водянці, хронічному кашлі, туберкульозі легень (на початковій стадії), простудних захворюваннях, атонії шлунка та аменореї. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну ложку коріння або трави настояти 2 години на 300 мл окропу, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їди; настойку (3 г трави настояти 7 днів на 100 мл горілки, процідити) по 20 крапель 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар (1 чайна ложка коріння або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу, варити ЗО хвилин) для компресів та промивань. Хвилівником, який належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз (високі дози викликають геморагічний нефрит, гастроентерит, менорагії, а при вагітності можуть спричинити аборт).

1179 хвойник — дводомна рослина родини ефед-рових. Те саме, що й ефедра двоколоса. 1180 ХВОЩ ПОЛЬОВИЙ хвощ полевой Equisetum arvense — багаторічна трав'яниста, 15— 40 см заввишки рослина родини хвощевих. Має бурувато-чорне розгалужене кореневище, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: весняні — спороносні і літні- безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, членисті, не-розгалужені, з'являються напровесні і несуть на верхівках яйцевидно-циліндричні колоски з спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після висипання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває яскраво-зелені кільчасторозгалу-жені безплідні стебла з 6—12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними, здебільшого нерозгалуженими гілочками. Листки лусковидні, розміщені кільцями, зростаються у піхви; піхви листків на спороносних стеблах дзвониковидно потовщені, з 8—12 чорно-бурими зубцями, на безплідних — вузь-кодзвониковидні, знизу світло-зелені, зверху — з темно-бурими трикутноланцетними зубцями і білою облямівкою на них (зубці піхов на бічних гілочках у кількості 4—5, відігнуті). Спороносить у березні — квітні. Поширення. Хвощ польовий росте по всій території України як бур'ян на полях, луках, лісових розсадниках, лісосіках. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву хвоща (Herba Equiseti), яку заготовляють влітку (червень— серпень), зриваючи її руками, зрізуючи ножем чи серпом або скошуючи косою, якщо зарості суцільні (в останньому випадку сировину перед сушінням перебирають, відкидаючи домішки, в тому числі й нелікарські види хвоща). Сушать траву в затінку на вільному повітрі, розстилаючи тонким (5— 7 см) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 20% . Готову сировину зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності —4 роки. Трава хвоща є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Трава хвоща містить до 25% кремнієвої кислоти (як у вільному вигляді, так і у вигляді водорозчинних солей), флавоноїди: еквізетрин, лютеолін-7-глюкозид, ізоквер-

цитрин, лютеолін, кемпферол-7-диглікозид, кемпферол-3-глікозид; сапонін еквізетонін (близько 5%), алкалоїди (слідй), дубильні, смолисті й гіркі речовини, ситостерол, диметилсульфон, органічні кислоти (аконітова, щавлева, яблучна, лінолева), вітамін С (до 190 мг%) і каротин (до 4,7 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогінну, кровоспинну, протизапальну та ремінералізуючу. Завдяки великій кількості силікатів у хвощі польовому він викликає активну проліферацію сполучної тканини, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає утворенню сечових каменів. Як сечогінний засіб хвощ польовий застосовують per se або у складі сечогінних чаїв при застійних явищах серцевого походження (пороки серця, серцева недостатність), при захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліти, цистити, уретрити) та при ексудативному плевриті. Добрий терапевтичний ефект одержують при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сечокам’яної хвороби, уражень капілярних судин, а також туберкульозу легень і шкіри в процесі їхньої хіміотерапії. Як ремінералізуючий засіб хвощ польовий призначають людям похило-