209 ГАДЮЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ, гадючник шестипелюстковий; лабазник шестилепестный Filipendula vulgaris, синонім F. hexapetala — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має тонке кореневище з веретеновидними або майже кулястими бульбами. Стебло ЗО—80 см заввишки, прямостояче, нерозгалужене, облистне-не. Листки переривчасто-перис-торозсічені; бокові листочки видовжені, глибоконадрізані. Стеблові листки чергові, з великими прилистками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, б-пелюсткові, білі, іноді рожеві, в кінцевій багатоквітковій щитовидній волоті. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій території України (крім Карпат). Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини і кореневища з коренями, які заготовляють восени (вересень — жовтень) або рано навесні (квітень). Викопані кореневища і корені миють холодною водою, розрізають на куски (10—15 см) і сушать під наметом або на горищі. Строк придатності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Усі частини рослини містять дубильні речовини (14—36 %) і глікозид гаультерин (близько 0,03 % ). В коренях, крім цього, є крохмаль, а в траві — аскорбінова кислота, ефірна олія і флавонова сполука гіперин. Фармакологічні властивості і використання. Препарати Г. з. мають в'яжучі, сечогінні, потогінні, дезинфікуючі та кровоспинні властивості. Корені рослини входять до складу мікстури М. Здренко, яку вживають при папіломатозі сечового міхура, анацидному гастриті, виразці шлунку та геморої. У вигляді настоїв або відварів Г. з. використовують при запаленнях слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нирок і сечовивідних шляхів, при нефролітіазі, подагрі, ревматизмі, епілепсії, серцевій недостатності з декомпенсацією, геморої, маткових кровотечах, білях і захворюваннях шкіри (свербіння). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульбокоренів (1 столова ложка подрібнених бульбокоренів на 200 мл окропу, нагрівають на водяній бані 10 хв, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 4 рази на день; настій трави з квітками (1 столова ложка подрібненої сировини на 0,5 л окропу, настоюють у термосі одну ніч) по чверті склянки 4 рази на день; настойку (1:10, на ЗО %-ному спирті або горілці) по ЗО мл тричі на день при гастритах і гінекологічних захворюваннях. ЗОВНІШНЬО — відвар (10 г коренів на 1 л води) для обмивань.

210 ГАДЮЧНИК ШЕСТИПЕЛЮСТКОВИЙ багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й гадючник звичайний. 211 ГАМАМЕЛІС ВІРГІНСЬКИЙ, горіх відьмин, зимоцвіт, чарівна ліщина; гамамелис виргинский Hamamelis virginiana — невелике (до 7 м заввишки) дерево або кущ родини гамамелідових. Загальним виглядом рослина схожа на ліщину. Стовбур викривлений, гілки вилчасто розгалужені; кора коричнева, гладенька. Листки чергові, яйцевидні, короткоче-решкові, при основі нерівнобокі, по краю виїмчасто-зубчасті, з рано опадаючими прилистками. Квітки правильні, двостатеві, чотиричленні, зібрані пучками в пазухах листків; чашолистки ясно-жовтаво-коричневі, зовні повстисті, до 3 мм завдовжки; пелюстки ясно-жовті, лінійні, 1,5—2 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні, коли починає опадати листя. Плоди дозрівають наступної осені. Поширення. Походить з Північної Америки. На території України гамамеліс віргінський вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Hamamelidis) і кору (Cortex Hamamelidis), які збирають восени. Листя сушать у провітрюваних приміщеннях, час від часу перемішуючи. Кору сушать просто неба, Навіть на сонці, або в сушарці при температурі до 50°. Частину сировини використовують свіжою для виготовлення екстрактів і гомеопатичних препаратів. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя рослини містить 3 % р-гамамелітаніну — специфічної дубильної речовини глікозидного характеру та інших танідів, 12 % дигалол-гексози, холін (0,2 %), сапонін, сесквітерпен, леукодельфінін, леуко-ціанідин, віск, фітостерин, га-лусову та хінну кислоти, іонон, гамамелін, гамамелідин, гамаме-лозу, похідні кверцетину, кемпферолу і мірицетину, 0,5 % ефірної олії, в якій є сафрол та ефіри. В корі є 1—3 % гамамелітаніну та інших дубильних речовин, дига-лол-гексоза, флобафени, жир (0,6 % ), ефірна олія (0,5 % ) і гамамелін (16 % ). Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя і кори Г. в. проявляють в'яжучу,

бактеріостатичну і судинозвужувальну дію. їх використовують при варикозному розширенні вен, геморої, флебітах, для лікування ран і при травматичних ушкодженнях шкіри (в останньому випадку Г. в. є повноцінним замінником арніки гірської), для зупинення носових і внутрішніх кровотеч. При тих самих показниках, а також при емфіземі легень препарати Г. в. використовують у гомеопатії. Рослина офіцинальна в США і більшості європейських країн, де входить до складу багатьох препаратів, у тому числі косметичних. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і листя, взятих порівну, на 200 мл окропу, варити 2 хвилини) п’ють щодня по 1 склянці ковтками при флебітах. Передозування спричинює зниження артеріального тиску, олігурію, прискорене дихання, непрохідність кишечника. ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя (готують, як у попередньому прописі) для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри; порошок кори Г. в. застосовують як присипку при догляді за немовлятами та від сонячних опіків.