ЯК РОСТЕ КАРТОПЛЯ?

пошкоджуються, тому ми їх викопуємо і зберігаємо в погребах, підвалах, кагатах.

Таким чином людина перетворила картоплю в однорічну культуру. Весь її життєвий цикл проходить за один вегетаційний період.

Картоплю можна розмножувати також насінням. У цьому разі утворюється нова рослина, можливо з іншими ознаками, яка здатна продовжити своє життя знову ж таки вегетативним способом, тобто розмножуватися бульбами.

Кущ складається з кількох рослин, а ми приймаємо його за одну рослину. Насправді ж кожне стебло має власну кореневу систему, утворює певну кількість бульб. Величина і сила куща залежать від кількості стебел у ньому. Разом з тим ці показники обумовлені сортом та розміром висаджених бульб.

Ранньостиглі сорти утворюють більше стебел, ніж пізньостиглі, з великих бульб розвиваються 6—8-стеблі кущі, з малих — 1—2-стеблі. Форми їх залежать від здатності сорту до галуження. Кущі можуть бути сильно-, середньо- і слабо- облистяні.

Стебла в більшості прямостоячі, інколи відхилені, реб-

ристі — 3—4-гранні. У скоростиглих сортів стебла нероз- галужені, у пізньостиглих — розгалужені.

Висота стебла залежить також від умов вирощування і коливається у межах 30—150 см. В його підземній частині з бруньок формуються пагони, так звані столони, на кінцях

яких утворюються потовщення, що поступово розвиваються в бульби.

Листки, що з’являються при проростанні бульб,— прості, суцільнокраї. З дальшим ростом формуються непарно- гіеристорозсічені листки, які складаються з черешка, стрижня, верхівкової, бічних супротивних часток. Поверхня листка гладенька або зморшкувата, здебільшого вкрита волосками. Біля основи листок має пару прилистків різної форми.

Листки, як і стебла,мають забарвлення від світло- до темно-зеленого, яке залежить від умов вирощування та сорту. Деякі сорти забарвлені в зелений колір з антоціаном, що надає кущам червоно-бурого відтінку.

Квітки зібрані у суцвіття складний завиток на квітконосах різної довжини. Забарвлення буває біле, червоно-фіолетове, синьо-фіолетове чи синє. Але не всі сорти картоплі утворюють квітки.

Картопля самозапильна рослина. Між рясністю цвітіння і кількістю бульб у кущі взаємозв’язку немає.

Плід — кулеподібна, соковита двогнізда, зелена, багатонасінна (50—150) ягода. Насіння дрібне. Маса 1000 штук становить лише 0,5 г.

Коренева система рослини, впрошеної з бульби, мичкувата, утворена з кореневих систем окремих стебел. Коренева система складається з вічкових (паросткових), або первинних коренів, що утворюються на початку проростання бульби, а також з пристолонних, які з’являються протягом вегетаційного періоду, та столонних коренів, що формуються на столоні. Корені проникають у грунт неглибоко. Близько половини їх розміщено у орному шарі, одна третина чи

чверть— глибше, а окремі досягають глибини 150 см. Роз- винутість кореневої системи зумовлена сортом, забезпеченістю поживними речовинами, вологою, щільністю грунту.

Що ж таке бульба? Бульба — це потовщення підземної частини стебла, яке перетворилося у спеціалізований орган розмноження. Якщо на надземній частині його розміщені зелені листки, то на бульбі у ранній стадії розвитку також утворюються дуже дрібні лускоподібні листочки, які потім відмирають, а на їх місці залишається малопомітний слід, що називається брівкою вічка. У пазухах лускоподібних листочків закладається по 3—5 сплячих бруньок, які утворюють вічка. Вони на бульбі, як і листки на надземному пагоні, розміщені спірально. Вічка бувають великі, середні і дрібні, глибокі і мілкі.

Брунька має точку росту, зародкові листочки й корінці. Середня брунька вічка більша від інших і є головною, а решта — другорядні.

Місце кріплення бульби до столона називають пуповиною, протилежну частину — верхівкою.

Оскільки бульба, як ми уже довели, є видозміненим стеблом, вона нагадує його своєю будовою. Молода бульба вкрита шкіркою, або епідермісом, який захищає її від висихання, проникнення мікроорганізмів. В епідермісі є продихи (щілини) для газообміну.

Коли бульба досягає розміру горошини, епідерміс замінюється покривною тканиною вторинного походження — перидермою.

З внутрішнього боку перидерма переходить у кору, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, і провідних елементів лубо-ситоподібних трубок. За корою, до серцевини бульби, розміщений шар утворювальної тканини, або камбію, який зумовлює розвиток бульби в товщину. За камбіальним шаром міститься кільце судинних пучків. Серцевина бульби складається з паренхімних клітин, заповнених крохмалем.

Перидерма виконує захисні функції. Замість продихів у ній є сочевички, які служать для газообміну бульби із зовнішнім середовищем. При надлишку вологи в грунті над сочевичками з’являються білі горбики — нарости. Розриваючи шкірочку, вони виходять назовні білими крапками.

Перидерма має буре забарвлення внаслідок просочення клітин ліпоїдоподібною жирною речовиною.

Яку роль відіграє форма бульби? Вона неабияка не лише з погляду на господарську цінність, але від неї залежить садивна якість бульб. Форма є одною з ознак сорту, проте в межах його залежно від грунтово-кліматичних умов та

інших факторів бульби однакової маси, але різної форми дають неоднаковий урожай. Як ніяка інша ознака, форма бульб мінлива. їх визначають як відношення довжини до ширини і ширини до товщини. За відношенням довжини до ширини і деякими іншими показниками визначають такі форми бульб: коротка, ріпоподібна, куляста, округла, овальна, еліптична; за відношенням товщини до ширини — еліпсоподібна, циліндрична, довгаста, видовжена, веретеноподібна; за напрямком поздовжньої осі — нерівнобічна і вигнута; за місцем і положенням максимальної ширини — яйцеподібна, грушоподібна, перетягнута; за формою верхівки й основи — бочкоподібна, серцеподібна. Є й інші форми — кутаста, виродлива.

Типовою формою бульб певного сорту вважається форма їх у здорових рослин. Якщо, наприклад, рослини уражені вірусами, утворюються веретеноподібні бульби.

Має значення також розмір бульб, тому для визначення форми вибирати потрібно лише великі.

Для механічного очищення картоплі перевага надається сортам з округлою формою бульб і невеликою кількістю мілких вічок, щоб зменшити втрати у відходи.

Чи має значення забарвлення бульб? Бульби бувають повністю або частково забарвлені. їх колір залежить від забарвлення кори або кіркового шару і зумовлений наявністю у тканинах пігментів. Забарвлення може варіювати від рожево-червоного до темно-фіолетового. Але трапляються сорти, вічка яких більше пігментовані, ніж вся бульба. Білі бульби мають відтінки від світло-жовтих і лимонних до яскраво-жовтих. Деякі сорти з білими бульбами під впливом світла набувають червоного або фіолетового забарвлення.

Чітко сортове забарвлення бульб виявляється тільки у повній стиглості. На світлі бульби всіх відтінків зеленіють.

М’якоть бульб також різного забарвлення. Найчастіше білого, блідо-жовтого і жовтого, але є сорти з темно-червоною і фіолетовою м’якоттю. Трапляються також сорти, в яких пігментовані лише окремі частини бульби. Характерне забарвлення м’якоті можна визначити у стиглій бульбі.

Споживачі на більшій частині території нашої країни віддають перевагу бульбам овальної або видовженої форми, рожевого забарвлення. Історично це пов’язано з сортом Рання рожева, який має досить добрі смакові якості і використовується на продовольчі цілі вже понад 100 років. У Прибалтиці, подекуди в Білорусії та західних областях України останніми роками набувають популярності сорти з округлою формою бульб і жовтим забарвленням м’якоті.

Як розвивається рослина картоплі? Навесні вічка на

бульбі проростають. Паросток поступово збільшується, зверху на ньому утворюються невеликі горбочки — це майбутні листки, а знизу з’являються дрібні опуклості — зачатки коренів. Якщо відсутні відповідні умови розвитку, скажімо, низька температура або пересушений грунт, корінці не формуються і, як наслідок, не утворюються стебла. В такому разі поживні речовини надходять у паросток, біля основи якого розвиваються нові бульби, що не відіграють суттєвої ролі у нагромадженні врожаю.

За сприятливих умов відбувається одночасний розвиток підземних і надземних органів.

Розвиток рослини картоплі вчені поділяють на фази, тривалість яких залежить від скоростиглості сорту та умов вирощування:

Життя рослини можна умовно розділити на три періоди: перший триває від сходів до початку цвітіння і в цей час збільшується маса стебел, а маса бульб зростає мало; другий період — від цвітіння до припинення росту стебел, коли відбувається найбільш інтенсивне бульбоутворення (65— 75 %); третій період триває від початку припинення росту стебел до їх відмирання, завершується утворенням бульб. Тривалість окремих періодів залежить від сорту та умов вирощування. За оптимальних умов у другому періоді середньодобовий приріст маси бульб може дося'гти 250—280 г/м 2, а приріст 100—150 г — звичайне явище.

Формування куща і тривалість періоду росту картоплі зумовлені тривалістю світлової частини доби. В умовах короткого дня (менше 12 год) формуються низькорослі кущі з великими листками. Рослини майже не цвітуть, бульби

утворюються раніше і для їх дозрівання потрібно менше часу.

За довгого дня (понад 12 год) формуються високі розгалужені кущі з дрібними листками, із збільшеним обсягом бадилля і коренів, бульби утворюються пізно, врожай невисокий. Якщо тривалість дня наближається до 24 год, бульби на столонах не утворюються, вони виходять з груйту на денну поверхню і на них з’являються листки.

На розвиток бадилля і бульб насамперед впливають умови вирощування. Якщо немає дощів, припиняється ріст стебел, нижні листки жовтіють. Після дощів з пазух листків з’являються нові пагони і листя. Посуха негативно впливає на ріст бульб. Вони передчасно припиняють ріст і прискорено дозрівають, але з настанням вологої погоди починається діткування бульб: з верхніх вічок утворюються паростки, на кінцях яких формуються нові бульби. За частих змін посушливих і вологих періодів на одному столоні може утворитися кілька бульб у вигляді намиста.

Зміни періодів росту і «простоїв» негативно позначаються на насінних властивостях бульб, внаслідок чого відбувається виродження сорту. Отже, насадження картоплі мають бути рівномірно забезпечені вологою протягом вегетаційного періоду.

Потреба у світлі. З появою першого листка, рослина починає творити чудодійну справу — перетворювати сонячну енергію і вуглекислий газ в органічну речовину, яка використовується на побудову самої рослини та нагромадження запасів для оновлення життя, тобто речовини для створення нової рослини. Картопля відкладає їх у бульби, передусім у вигляді крохмалю.

Картопля дуже вибаглива до світла. Якщо вона росте під кронами дерев або її засмічують бур’яни, стебла і листки жовтіють, витягуються, не утворюються квітки, значно знижується врожай бульб.

Ця рослина здатна утворювати величезну кількість листків, яка досягає за площею 3—4,5 м 2 на 1 м 2 поверхні грунту. При затіненні в листках, стеблах посилюється дихання, на яке витрачаються органічні речовини, створювані в результаті фотосинтезу. Від тривалого затінення може настати такий момент, коли рослина буде витрачати більше органічної речовини, ніж створюватиме, тобто вже використовуватиме запаси. А чи надовго їх вистачить? Отжіє, картоплю на городі слід розміщувати так, щоб її не затінювали інші рослини.

Вимоги до температури, Щоб бульби проросли у грунті, потрібна температура 7—8 °С. Але якщо вони пророщені, то їх можна садити при температурі 3—5 °С. За таких умов

інтенсивно ростуть корені і з дальшим потеплінням швидко розвиваються стебла. Картоплиння може рости при температурі 7—8 °С, але уповільнено, оптимальна ж температура 17—22 °С. З підвищенням її до 27—29 °С ріст гальмується, особливо при нестачі вологи у грунті, а при 42 °С припиняється. Для формування бульб оптимальна температура грунту 16—17 °С, що відповідає температурі повітря близько 20—23 °С, для цвітіння вона має становити 18—21 °С.

Найбільш інтенсивно відбувається засвоєння вуглекислого газу при 20—21 °С. З підвищенням температури асиміляція його майже припиняється і посилюється дихання, що призводить до зайвих витрат нагромадженої органічної речовини.

Залежно від зони вирощування оптимальні температурні умови на картопляному полі створюються, якщо воно розміщене на південному чи північному схилі, з напрямком рядків на схід. Температуру грунту можна регулювати зрошенням.

Потреба у волозі. Картопля належить до вологолюбних культур. Особливо вона вибаглива до наявності вологи в грунті. На кожен кілограм утворених бульб витрачає залежно від кліматичних і грунтових умов — 60—150 л води, причому більше в посушливих районах та на піщаних грунтах. її транспіраційний коефіцієнт досягає 400—550, тобто на кожний кілограм речовини рослина витрачає понад півтонни води. При її нестачі неефективно використовуються поживні речовини добрив, уповільнюється фотосинтез. Отже, врожайність кущів значною мірою зумовлена вологозабезпеченістю.

Але протягом вегетації картопля потребує різної вологості грунту. На початку її (після садіння і до з’явлення сходів) рослини задовольняють потребу у воді на рахунок вологи материнської бульби. До речі, вона не втрачає цієї здатності і в наступний період, тобто є запасним джерелом води, яке спорожнюється при відсутності її в грунті і поповнюється після дощів. Таку ж послугу рослині надають і молоді бульби.

Після сходів і до утворення бульб рослина здатна розвиватися за рахунок зимово-весняних запасів вологи в грунті, адже потреба поки що невисока.

Найбільш вибаглива картопля до вологи під час формування бульб. У цей період один розвинутий кущ за день випаровує води 4 л і навіть більше, а втрати її з кожних 100 м 2 можуть досягти 2 м 3. Тому під час бульбоутворення, якщо відсутні дощі, дуже важливе значення має зрошення. Вологість грунту повинна становити 70—80 % повної вологоємності.

За вегетаційний період картопля потребує 300 мм опадів, що в перерахунку на воду становить 3000 м 3 на 1 га, або

ЗО м 3 на 100 м 2. Отже, якщо літо посушливе, тобто випадає лише 150—200 мм дощів, бажано ділянки картоплі поливати з розрахунку 10—15 м3 води на 100 м 2.

На городі, достатньо заправленому органічними добривами, картопля зменшує витрати води. Своєчасне розпушення зменшує її випаровування. Мульчування його поверхні або вкриття спеціальними плівками чи папером, а також рівномірне розміщення рослин на площі сприяють економному витрачанню води картоплею.

Картопля має ще одну властивість — поглинати воду надземними органами. Тому створення сприятливого мікроклімату позитивно позначається на продуктивності рослин.

Слід також подбати про зменшення впливу сонячного проміння, чого можна досягти обприскуванням рослин і грунту розчином крейди або білої глини.

Потреба у кисні. Рослина картоплі потребує пухких грунтів, в які без перешкоди проникає повітря. Корені, столони та бульби, особливо останні, дуже чутливі до наявності повітря, бо вони посилено дихають. За добу корінь використовує близько 1 мг кисню на утворення 1 г сухої речовини. Найбільша потреба в ньому під час масового бульбоутворення. Отже, саме в цей період потрібно розпушувати грунт. Високою шпаруватістю відзначаються структурні грунти. На городі цього можна домогтися внесенням органічних добрив, вирощуванням багаторічних трав.

Під час бульбоутворення треба глибоко розпушувати міжряддя, особливо після дощів та поливів, підгортати кущі, щоб бульби розміщувалися у верхньому шарі грунту. На важких перезволожених грунтах потрібне щілювання, висаджування картоплі на гребенях, грядах, на підвищених місцях.

Як картопля витримує короткочасне затоплення? Як усі

інші живі організми, картопля дихає, тобто засвоює з навколишнього середовища кисень і виділяє вуглекислий газ. Оскільки бульби розміщені у грунті, треба дбати про те, щоб він був достатньо насичений повітрям.

Але після рясних дощів, поливів усе повітря з грунту витискує вода. Дихання бульб ускладнюється, адже вони не пристосовані до поглинання кисню з води. При нестачі повітря над брівкою вічка бульби утворюються білі горбочки. Якщо тривалість цього періоду збільшується, бульби задихаються, їх м’якоть темніє, набуває неприємного запаху.

Щоб запобігти цьому і зберегти врожай, слід відвести зайву воду з городу, після чого глибоко розпушити грунт у міжряддях і в рядках.

Якщо бульби ще не дозріли, їх викопують і розстилають

тонким шаром під навісом, щоб вони не позеленіли від прямого сонячного освітлення. Насінні бульби можна залишити на відкритому майданчику. Через деякий час ті білі горбочки зникнуть, але взимку за такими бульбами треба пильнувати, щоб вони не загнили. При потребі провітрюють сховище, перебирають бульби.

Як впливає короткочасна посуха на картоплю? Як грунтова, так і повітряна посуха негативно позначається на картоплі. При вологості повітря нижче ЗО % листки в’януть, фотосинтез припиняється, продихи закриваються. Витрати вологи зводяться до мінімуму. Якщо цей період короткочасний, рослини за ніч відновлюють тургор. У тривалу повітряну посуху листки не здатні за ніч відновити свій початковий стан і можуть посохнути.

Від нестачі вологи в грунті припиняється утворення бульб, . на них потовщується шкірка', тобто вони прискорено дозрівають. Короткочасну посуху рослини витримують,використовуючи запаси вологи з материнської та з утворених молодих бульб.

З настанням дощів після короткочасної посухи ріст листків та бульб відновлюється. За таких умов можливе розтріскування бульб, утворення дупел, діткування, формування на бульбах перетяжок або наростів.

Чому бульби не проростають відразу після збирання? У процесі еволюції рослини виробили захисну реакцію проти несприятливих умов, які, наприклад, у нашому поясі бувають взимку. Уявіть собі, що у бульб пробуджуються бруньки відразу після збирання, в такому разі з настанням заморозків вони неминуче загинуть. Отже, рослини і виробили здатність певний період перебувати в стані спокою.

Спокій бульб — такий стан, коли значною мірою уповільнюються життєві процеси, різко ослаблюється обмін речовин, а вміст клітин зазнає глибоких змін.

Розрізняють три періоди у житті бульб. Перший характеризується глибоким спокоєм, розпочинається відразу після збирання і триває, залежно від сорту, умов вирощування, стану бульб та їх стиглості, 1—3 міс. У цей період бульби потребують підвищених температур. Вони не утворюють паростків, стійкі проти хвороб, швидко заживлюють поранення, посилено дихають.

Другий період має назву зимового спокою, або періоду «сплячки». Бульби потребують низької температури і високої вологості повітря, дихання ослаблене, бруньки ростуть повільно, біохімічні процеси уповільнені, завдяки чому витрати поживних речовин незначні.

У третьому періоді бульби проростають. Більшість сортів

вступає в нього через 6—7 міс, а бульби від літнього садіння — через 7—9 міс. Якщо навесні на бульби подіяти низькими температурами, цей період можна подовжити ще на

2—      3 міс.

Тривалість спокою дуже залежить від сорту. Тут існує пряма кореляція (взаємозалежність) між скоростиглістю й тривалістю спокою. У ранніх сортів він на 15—ЗО днів довший, ніж у пізніх.

Неабияку роль відіграють умови вирощування. Після жаркого й сухого літа період спокою буває коротший і, навпаки, після холодного літа — довший, проростання бруньок у деяких сортів можливе лише у січні.

Що є причиною тривалого проростання? При вирощуванні насінних бульб в умовах жаркої погоди та нестачі вологи в них відбуваються такі процеси, які погіршують їх якості. На цих бульбах утворюються ниткоподібні паростки або вони зовсім не здатні проростати. Інколи з вічок такої бульби з’являються паростки, які розвиваються в бульбочки. Це одна з причин формування несхожих бульб. Вони можуть втратити схожість, якщо грядка тривалий час перебуває під водою.

Негативно позначається на схожості бульб зберігання їх при високих температурах, багаторазове обламування паростків, ураження деякими хворобами і шкідниками, порушення правил протруювання, особливо формаліном.

Отже, важливим заходом, який забезпечує стопроцентні сходи, є пророщення бульб і відбирання несхожих та тих, що утворили ниткоподібні паростки.

Чому бувають пізні сходи? Якщо висаджують холодні (прямо з погреба), непророщені або непрогріті бульби, вони не дають сходів 20—ЗО днів, а в холодну погоду з температурою нижче 7—8 °С вони можуть з’явитися лише через 40—50 днів.

За таких умов частина бульб, що були уражені хворобами, можуть згнити.

Бульби можуть згнити або втратити схожість на важких перезволожених грунтах в холодну погоду, особливо різані.

Від чого залежить кількість стебел у кущі? Насамперед, це генетична ознака сорту. Як правило, при однаковій масі садивних бульб ранньостиглі сорти утворюють більше стебел, ніж пізньостиглі. Середньостиглі займають проміжне місце. Наприклад, ранньостиглі сорти Прієкульська рання, Вармас, Бородянська утворюють у середньому 5,2—5,8 стебла з бульби, середньостиглі Смачна, Столова 19 — по 3—4, а пізньостиглий Темп — 1,8—3 стебла.

На стеблоутворення впливає також розмір бульб, їхня

маса. Так, бульби сорту Вармас масою ЗО—50 г утворюють

3.2   стебла, 51—80 г — 4,1, 81—120 г — 4,9, 121 — 150 г —

6.3  стебла. Отже, щоб мати вирівняне насадження, з рівномірним розміщенням не тільки кущів, а й стебел, висаджувати треба бульби певних фракцій — дрібні загущено, великі — розріджено.

Інтенсивність стеблоутворення залежить від погодних умов формування насінних бульб. За високих температур під час бульбоутворення стеблоутворювальна здатність бульб зростає, а в період зберігання, навпаки, зменшується.

Стеблоутворювальну здатність бульб можна прогнозувати. Для цього потрібно взяти по 50—100 бульб кожної садивної фракції і проростити їх у темному приміщенні, ящику, шафі за температури 12—18 °С та вологості повітря 70 %. Через 10—20 днів підрахувати великі (10—15 мм) паростки.

Між кількістю великих (переважаючих) паростків на бульбі і кількістю стебел існує пряма залежність. Так, якщо на бульбі було 3 чи 4 паростки, стільки ж розвинеться стебел. Тобто, стеблеутворювальну здатність бульб певної партії можна визначити ще взимку.

За скільки днів можна одержати товарний урожай? Тривалість вегетаційного періоду, іік і проміжок часу, потрібний для одержання товарного врожаю бульб, залежить від скоростиглості сорту.

Картоплярі повинні звертати увагу ще на таку господарську ознаку сорту, як його здатність давати ранній урожай. Ранні сорти починають утворювати бульби через 10—15 днів після з’явлення сходів, тобто ще до утворення бутонів. Через 55—60 днів після садіння вони вже формують господарськи вагомий урожай — 8—10 кг з 10 м 2, через 65—70 днів він перевищує 15 кг, а за оптимальних умов — і 20 кг. Повний урожай може досягти 250—300 кг і більше з 100 м 2 (0,1 га).

За даними Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства, найбільш ранні врожаї (8— 10 кг з 10 м 2) можна одержати від таких сортів:

На півдні республіки можна одержати добрий урожай названих сортів у другій половині травня, якщо садивні бульби пророщувати «а світлі у приміщеннях протягом 25—ЗО днів або 25—ЗО днів на світлі та додатково 6—7 днів у вологих живильних сафедовищах і висадити їх у грунт відразу після того, як мкше загроза заморозків.

За таких самих умов у центральних областях урожай дозріє у другій половині червня. Якщо висадити картоплю дещо пізніше —одночасно із сівбою ранніх ярих культур, то збирання бульб можна буде розпочати лише в кінці червня.

Таким чином, одержання раннього товарного врожаю залежить від сорту та грунтово-кліматичних умов його вирощування.

Чи залежить урожай бульб від сили розвитку картоплиння? Силу росту кущів обумовлюють сорт, вологість грунту і повітря, родючість, удобрення грунту, ступінь освітлення, величина садившіх бульб. За доброго догляду кущі досягають значно більших розмірів, ніж ті, за якими не доглядають. Існує взаємозв’язок між розвитком картоплиння і кількістю бульб у кущі. Науковці та практики-картоплярі вважають, що між масою надземної частини (стебла) картоплі

і   масою бульб ішнує певне співвідношення, яке становить 1:3. Це означає, «що на одну частку маси картоплиння припадає три частки маси бульб.

Однак, щоб ©держати високий урожай, такого співвідношення дотримувати не варто. Високий урожай бульб потребує і доброго розвитку надземних органів. Скажімо, щоб одержати з одного куща 700—800 г бульб, маса картоплиння повинна становити 500—600 г, тобто співвідношення їх становить 1:1,5. За ще вищих урожаїв бульб воно може становити 1:1, тобто на 1 кг бульб потрібно мати 1 кг зеленої маси.

Звідси виходить, що високий урожай бульб можна одержати, якщо створити умови для достатнього розвитку кущів. Але сильні кущі потребують високого забезпечення поживними речовинами і вологою. Навіть короткочасне відхилення від оптимальної вологості призведе до зниження врожаю.

Ми вже знаємо, що чим крупніша садивна бульба, тим більше розвивається стебел у кущі, і, навпаки, чим дрібніші бульби, тим менше стебел, але більша їх облистяність. Отже, розміри кущів залежать від маси садивних бульб і це дає нам можливість формувати потрібні кущі.

Сила росту кущів залежить також від умов вирощування. Насамперед, від площі живлення: чим вона більша, тим сильніше буде гілкування, крупніші листки, більші кущі. Важливу роль відіграють дози мінеральних добрив. За великих доз

азоту стебла будуть сильними, але такі рослини передчасно виляжуть, запізняться з достиганням, вони витратять багато поживних речовин на розвиток наземних органів, а врожай буде низьким, бульби дрібними.

Розвиток кущів повинен бути таким, щоб повністю використати запаси вологи і поживних речовин у грунті та сформувати високий урожай бульб стандартного розміру.

Від чого залежить кількість бульб у кущі? Кущ картоплі слід розглядати як сукупність дочірніх рослин, пов’язаних між собою походженням від однієї материнської бульби. З подальшим ростом і розвитком рослин взаємозв’язок між окремими дочірніми стеблами-рослинами в кущі ослаблюється. Кожне стебло стає самостійною рослиною з власною кореневою системою, утворює свої столони й формує бульби нового врожаю.

Кількість бульб та їх розміри залежать від кількості стебел у кущі. Між кількістю стебел і бульб виявлена пряма залежність, тобто більшій кількості стебел відповідає більша кількість буЛьб. Отже, із збільшенням кількості стебел у кущі зростає і його врожайність. Однак максимальної врожайності досягають за визначеної для певної маси бульби кількості стебел. Так, у сорту Гатчинська найбільше бульб масою ЗО— 50 г при 2—3 стеблах, масою 80—100 г — при 4—6 стеблах.

Кількість бульб у кущі — також сортова ознака. Є сорти, які утворюють багато дрібних бульб (Поліська рожева), інші, навпаки, мало бульб, але крупних (Темп).

Який темп росту бульб? Через 10—12 днів після з’явлення сходів формуються перші столони, на яких починають утворюватися бульби. Помітний приріст їх маси збігається з появою на стеблах бутонів, але реальний урожай бульб 2—3 кг з 10 м 2 у ранніх сортів, 1—2 кг — у середньостиглих нагромаджується в третю п’ятиденку після появи перших бутонів. У першу п’ятиденку після початку цвітіння приріст бульб ранніх сортів вже становить 3—4 кг, середньостиглих —

2 —3 кг з 10 м2. Якщо забезпечений задовільний догляд і створюються оптимальні метеорологічні умови, такий приріст урожаю за п’ятиденку може підтримуватися протягом усього вегетаційного періоду до відмирання картоплиння. У найсприятливіших умовах в окремі дні приріст урожаю може досягати 0,1 кг з 1 м 2, або 20—25 г на кущ.

Завдання картопляра полягає в тому, щоб якомога довше підтримати активне бульбоутворення.

Щоб зберегти листковий апарат в активному стані, треба підживити рослини некореневим способом, запобігти ураженню їх хворобами і шкідниками. Через кожні 10 днів слід картоплю поливати з розрахунку 300—400 л води на 10 м 2,

а через 1 —2 дні після поливу глибоко розпушувати міжряддя, щоб забезпечити доступ повітря в зону залягання основної маси бульб та коренів.

Чи шкідливе скошування надмірно розвинутого картоплиння? Якщо відповідати на це запитання прямо, то треба дати стверджувальну відповідь. Так! Скошування занадто розвинутих стебел на шкоду рослині. Чому саме? Насамперед, вона марно витратила на його утворення велику кількість поживних речовин, по-друге, після скошування ці речовини будуть витрачатися на відновлення вегетативних органів і в кінцевому рахунку буде втрачено час для одержання раннього врожаю, бо вегетація рослини переноситься на пізніший період, коли ще існує небезпека ураження її хворобами і шкідниками.

Отже, відбором садивних бульб відповідного розміру, площі живлення, доз азотних добрив і норм зрошення слід домагатися одержання нормально розвинутих кущів, щоб уникнути потреби у скошуванні картоплиння.

Якщо все-таки на вашій ділянці кущі надмірно розвинуті, «жирують», не утворюють бульб, треба зробити спробу припинити ріст, посиливши бульбоутворення: внести одночасно з глибоким розпушуванням грунту швидкорозчинні фосфорні і калійні добрива, попіл. Після чого підгорнути кущі. Наступний захід — надламування або перекручування частини стебел. Що це дає? При цьому поживні речовини від стебел

і листків спрямовуються до бульби. І, нарешті, коли ці заходи не дають бажаних результатів, тоді скошуйте картоплиння на висоті 20—25 см, але гаятися не можна.

Як захистити рослини від пізніх заморозків? Прагнення одержати якомога ранній урожай бульб спонукає вас до раннього садіння картоплі. Але тут виникає побоювання, що вона може бути пошкоджена пізніми заморозками. Проте навіть без довгострокового прогнозу погоди можна самостійно визначити строк садіння бульб, виходячи з таких відомостей. Бульби витримують зниження температури до —1,4 °С, а вкриті шаром грунту до —3—5 °С. Хай вас не лякає сніг і низька температура. При шарі снігу 10 см посіви картоплі витримують тимчасове зниження температури навіть до —20 °С. Отже, висадженим бульбам заморозки нестрашні. Але картоплиння гине при —1,5—1,7 °С. Тому зниження температури до цього рівня може призвести до загибелі стебел, якщо не вжити певних заходів. Насамперед, необхідно стежити за прогнозом погоди і, якщо передбачаються заморозки, потрібно заготувати каркаси або вбити стовпчики і натягнути над рослинами поліетиленову плівку, а краї її присипати землею; підгорнути рослини; присипати-

перегноєм, торфом або соломою; добре полити ділянку водою; поставити димові шашки або запалити вологе сміття, листя, солому, гній; накрити рослини ковпачками з газет, паперу, скляними банками тощо.

Після закінчення заморозків треба звільнити рослини від вкриття, щоб не допустити пожовтіння листя і стебел.

Якщо ж не вдалося запобігти пошкодженню картоплиння, це ще не біда. Картопля має чудову здатність відновлювати вегетативні органи — стебла і листя. Але тоді врожай достигне на два тижні пізніше і буде досить високим.

Отже, садіть картоплю рано і не бійтесь заморозків!

Окремі сорти не цвітуть і не утворюють ягід. Чи впливає це на врожайність? Утворення бутонів, квіток і ягід значною мірою залежить від тривалості освітлення. В умовах короткого дня здатність рослин до цвітіння незначна або зовсім відсутня. Якщо штучно подовжити триваліоть дня, у деяких сортів можна викликати цвітіння й утворення ягід.

Дослідженнями доведено, що на формування бульб і цвітіння, які відбуваються одночасно, витрачаються одні і ті самі поживні речовини. Оскільки людину цікавили бульби, а не ягоди, то відбір вона вела за першою ознакою, тобто за бульбоутворенням. Таким чином, були відібрані форми, які мало або й зовсім не цвіли. У них усі поживні речовини витрачалися на формування бульб. Але це не означає, що вони зовсім не здатні до цвітіння. Якщо зменшити відтік поживних речовин у бульби, постійно зривати столони, то можна штучно викликати утворення квіток і ягід. Таку роботу проводять селекціонери.

Городники вирощують картоплю заради бульб, тому їх не повинно цікавити цвітіння, тим більше, що на нього рослина витрачає поживні речовини, які можуть бути використані на бульбоутворення.

Але деяким картоплярам подобається квітуча ділянка, приємний запах квітів. Якщо вирощують кілька сортів, з різним кольором квіток, то город виглядає досить мальовничо. З історії відомо, що спочатку картоплю в Європі вирощували як квіткову рослину, її квіти чоловіки чіпляли у петлицю, а жінки — у зачіску. Минув час, люди почали вирощувати картоплю заради смачних бульб. Але хто бажає, може підбирати для вирощування сорти, які дають добрий урожай бульб і гарно цвітуть. До таких належать сорти Прієкульська рання, Харківська рання та інші.

Якщо на вашому городі картопля не цвіте, не засмучуйтесь, врожай від цього не буде меншим.

Дехто обриває бутони і квітки на кущах. Як це впливає на врожайність? Коли кущі відцвітають і утворюються ягоди,

ріст стебел припиняється. Поступово жовтіє листя, а потім

1 стебла. Картопля — не виняток, а навпаки, підтвердження загальнобіологічної закономірності. Таке відбувається у пшениці, гороху чи огірка.

Візьміть для прикладу огірок. Якщо постійно не зривати плоди, вони достигають, а рослина жовтіє і відмирає. Систематично зриваючи плоди, ми подовжуємо життя рослини, вона довго залишається зеленою, цвіте і утворює плоди. Тобто, вона прагне залишити після себе потомство, щоб не пропав її рід.

У картоплі це не так виразно видно, але й в неї обривання бутонів, квіток і ягід дещо подовжить життя рослини. Крім того, заощаджуватимуться поживні речовини, які витрачатимуться на формування бульб.

Чому іноді з’являються сходи картоплі на минулорічній ділянці? Восени бульби замерзають при температурі —1 —

2  °С, що пов’язано, передусім, з високим вмістом у них води (70—80 %). Але якщо бульби охолоджувати поступово, в них частина крохмалю перетворюється у легкорозчинні сахари, вміст яких може досягати 7—8 %. У такому стані бульби здатні витримувати значно нижчі температури. Залишаються бульби на глибині 15—20 см. У теплі зими при достатньому сніговому покриві на цій глибині температура буває вище 0 °С або дещо нижче. За таких умов бульби добре зберігаються і навесні дають сходи. Але з такої глибини паростки змушені довго пробиватися на денну поверхню і сходи бувають ослаблені, стебла ростуть надто повільно. Несприятливий і повітряний режим у зоні бульбоутворення. Тому рослини з «падалиці» нездатні сформувати повноцінний урожай бульб. Такі рослини створюють кормову базу для колорадського жука, є джерелом поширення фітофторозу. У разі з’явлення сходів залишених з осені бульб їх треба видаляти.

Чи впливає забарвлення стебел і квіток на врожай бульб та їх якість? Від забарвлення стебел і квіток ні врожай, ні смак бульб не залежать. Але забарвлення окремих органів є сортовою ознакою, а кожен сорт має відповідні потенціальні можливості як за продуктивністю, так і за якістю продукції. Виходячи з цих міркувань, забарвлення органів рослини пов’язане з урожаєм і його якістю.

Важливою ознакою стебла є пігментація. У деяких сортів вона суцільна, для них характерне антоціанове забарвлення всього стебла, в інших вона крапчаста, бо пігмент антоціан розподілений на стеблі нерівномірно: його більше у пазухах листків та біля основи листка. Інші сорти мають часто зелене забарвлення.

Найбільш характерна сортова ознака — забарвлення віночка квітки. Воно буває суцільним або строкатим. В одних сортів він білий (Прієкульська рання) або червоно-фіолетовий (Огоньок) чи синьо-фіолетовий (Темп), рідше синій (Ло- шицька). Важлива ознака також колір пиляків. Вони бувають оранжеві, жовті і жовто-зелені.

Отже, сорту притаманні, з одного боку, певне забарвлення стебел і квіток, з другого — продуктивність і якість продукції. По забарвленню стебел і квіток можна визначити сорт і зробити прогноз на врожайність та якість бульб.

Чому утворюються бульби на стеблах? Іноді в період вегетації рослин у пазухах їх листків утворюються бульбочки, які на світлі зеленіють і не мають ніякої господарської цінності. Багато дослідників вивчали це явище, але не дійшли певної думки. Одні схиляються до того, що воно ідентичне з’явленню бульбочок на паростках бульб, зумовленому біохімічними процесами, в результаті яких підвищується концентрація речовин внаслідок втрати бульбою води під час зберігання, особливо від частого обламування паростків.

Інші доводять, що бульбоутворення пов’язане з дією спеціального гормона, який за певних умов може утворюватись і в надземних органах. Ряд дослідників пов’язують появу гормона в листках і стеблах з дією високих або низьких температур, нагромадженням поживних речовин і води після посухи І відновленням росту бульб після їх достигання, коли частина поживних речовин не встигає відкластися у бульби.

Бульбочки можуть з’являтися на стеблах у тому разі, коли вони надламані, що утруднює відтік з них поживних речовин. Таке явище спостерігається, якщо рослини уражені ризоктоніозом.

Таким чином, утворення бульб на стеблах є наслідком складних біохімічних і фізіологічних процесів у рослині за певних умов вирощування. Практичного значення це не має.

Від чого утворюються на бульбах нарости? Коли після посушливого періоду настає дощова погода і в грунті створюється надлишок вологи, вже сформовані бульби відновлюють ріст. Вони видовжуються або розгалужуються на кінці, протилежному пуповинному, з утворенням діток або без них, часто з перетяжками. Ці новоутворення як більш молоді містять менше крохмалю, більше води, вкриті молодою шкіркою, що легко здирається. Внаслідок цього такі бульби гірше зберігаються, а при очищенні їх буває більше відходів. Формування повторних бульб залежить від строку достигання сортів, частіше таке явище трапляється у середньо- і пізньостиглих сортів.

Чи залежить якість бульб від погоди? Звичайно, умови

вирощування істотно впливають на розмір бульб, їх біохімічний склад і кулінарно-смакові якості. Так, вміст у бульбах вуглеводів та протеїну збільшується по зонах вирощування в напрямку з півночі на південь, бо нагромадження їх залежить від кількості опадів, температури грунту і повітря, а найбільше від рівня сонячної інсоляції, тобто від кількості сонячних днів за вегетацію. Чим їх більше, тим вище вміст сухої речовини. У дощову погоду і в похмурі дні знижується активність фотосинтезу в листках, особливо нижніх ярусів.

Отже, у похмуру погоду формуються бульби з низьким вмістом крохмалю і взагалі сухих речовин. За даними наукових установ, у дощові роки бульби нагромаджують сухих речовин на 3 %, крохмалю — на 1,5—2, вітаміну С — на

З—5 мг % менше, ніж у роки з оптимальним зволоженням. Картопля, вирощена у перезволоженому грунті, гірше зберігається і дає у 1,5—2 рази більше відходів, ніж вирощена за оптимальних умов.

До речі, у картоплі, вирощуваної під кронами дерев, також ослаблюється фотосинтез. У цьому разі у бульбах вміст крохмалю зменшений на 3—4 %.

Негативно на вміст крохмалю в бульбах впливають ранні приморозки. Якщо після посушливого літа настає дощова осінь, спостерігається значне зниження крохмалистості бульб, що є наслідком сильного повторного їх росту і відтоку з них частини вуглеводів у бадилля.

Якою потенціальною здатністю відзначаються рослини картоплі? У нашій країні зафіксовані рекордні врожаї бульб— 1331 ц/га (Кемеровська область), 1100 (Україна) та 1010 ц/га (Білорусія). Це відповідно 13,4 кг, 11,1 і 10,1 кг зі м 2. Якщо на 1 м 2 розміщувалось по 4 рослини, урожай з одного куща становив по 2,5—3,5 кг, або 15—20 бульб масою по І 50—200 г. У селищі Кичеєво Києво-Святошин- ського району Київської області у 1987 р. городник І. І. Усен- ко на присадибній ділянці виростив в перерахунку на 1 га 840 ц картоплі, а маса окремих бульб досягала 1000—1200 г.

До речі, у дослідженнях одержано ще вищі показники. Так, в Інституті картопляного господарства РРФСР з одного куща накопували по 5—5,8 кг. З літератури відомо, що в Японії при садінні картоплі у спеціально підготовлені ями з внесенням місцевих добрив у великих дозах, при багаторазовому підгортанні кущів, підживленні і зрошенні накопували по 20—ЗО і навіть 100 кг бульб з одного куща.

Таким чином, потенціальні можливості картопляної рослини безмежні. Людина не використовує навіть десятої, а можливо й сотої частки їх.