ЗБИРАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ВРОЖАЮ

Коли збирати бульби для зимового зберігання? Щоб

бульби добре зберігалися взимку, треба правильно визначити строки їх збирання. Для тривалого зберігання бульби мають бути зрілими, з міцною непошкодженою шкіркою. Щоб вони краще достигли на ділянках, призначених на насіння, за 12 днів до збирання, а на споживання — за 5—6 днів, скошують і виносять картоплиння. Якщо воно дуже уражене фітофторо­зом, його висушують і спалюють.

У роки з дощовою погодою грунт дуже перезволожений і ущільнений, від чого в нього не проникає кисень, а це при­зводить до порушення обміну речовин у рослинах і удушення бульб. Такі бульби погано зберігаються, гниють. Щоб запо­бігти цьому, необхідно відвести зайву воду з ділянки, в міру підсихання грунту розпушити його, а бульби після копання кілька тижнів просушувати на повітрі під навісом. Якщо на ділянці є понижені місця («блюдця»), краще бульби з цієї площі використати в їжу в першу чергу.

Спочатку збирають ранні сорти, потім середньостиглі і наприкінці — пізні. Кожний сорт має свій строк збирання, який залежить від тривалості його вегетаційного періоду. Отже, встановлювати конкретну дату початку збирання вро­жаю повинен сам картопляр, виходячи з конкретних умов і наших порад.

Як зменшити травмування бульб при збиранні і переве­зенні? Дуже важливо, щоб під час збирання бульби не пошкоджувались механічно, не різались лопатою при підко­шуванні кущів, не порушувалась шкірка. Якщо нехтувати цими вимогами, значно збільшується частка втрат урожаю внаслідок передчасного проростання бульб, частила з яких згниє.

Якщо осінь суха і грунт пересох, слід провести зволожу­вальний полив і, коли він підтряхне, розпочати копання. Це полегшує роботу, зменшує кількість порізаних і з пору­шеною шкіркою бульб.

Викопані бульби треба розіслати тонким шаром на вирів­няній ділянці і підсушити. Не слід залишати їх на ніч, щоб вони не пошкодились можливими приморозками. Якщо під час копання на ділянці багато колорадського жука, краще вибрані бульби перенести для просушування під навіс або в приміщення.

Тару під картоплю треба продезинфікувати, висушити і розставити рівномірно на ділянці. Не слід кидати бульби в ящик або кошик з великої відстані, бо від цього вони трав­

муються. їх необхідно обережно вкладати в тару. Мішки — не краща тара для збирання і перевезення картоплі, бо в них бульби травмуються. Перевозити їх слід в ящиках або кошиках.

Як готувати бульби до зимового зберігання? Насамперед, їх потрібно обсушити, особливо, якщо зберігатимуться в схо­вищах з природною вентиляцією. З обсохлих бульб добре обсипається прилипла земля, що запобігає ураженню їх такими інфекційними захворюваннями, як фітофтороз, мокра гниль та ін.

Сушити врожай просто неба не радимо, бо можливі со­нячні опіки, що негативно позначається на зберіганні бульб. Краще розсипати їх під навісом або прикрити рядниною чи мішками.

У багатьох країнах світу бульби перед закладанням на зберігання миють, підсушують і перебирають. Досліди, про­ведені у нашій країні, підтвердили, що помиті бульби збері­гаються значно краще. Але треба пам’ятати, що від тривалого вимочування бульб у воді вони задихаються і загнивають. Звичайно, картопля, вирощена на супіщаних грунтах, не потребує миття.

Сортують бульби на дрібні і різані, які використовують для годівлі худоби або на крохмаль, середні, що йдуть на насіння, і великі — для споживання.

Насінна картопля до закладання на постійне зберігання має пройти «лікувальний» період. її витримують під навісом протягом 10—12 днів у купі чи бурті, вкритому солом’яними матами або мішковиною. При температурі 12—14 °С, воло­гості повітря 85—90 % відбувається заживления мікротравм на бульбах, проявляються хвороби, після чого їх остаточно перебирають і закладають у сховища на зберігання.

Добрі результати дає так зване озеленення насінних бульб при витримуванні їх деякий час на світлі. Нагромаджений у бульбах соланін підвищує їх стійкість проти хвороб, поліп­шує збереженість.

Як підготувати приміщення для зберігання картоплі? Від­разу після звільнення від торішніх бульб сховище ретельно прибирають, вичищають підлогу, стіни, вентиляційні канали, стелажі, засіки. Обмітають стелю, стовпи і все сміття вино­сять надвір.

Брудну тару (ящики і кошики), дрібний реманент вими­вають і виносять на сонце, де вони зберігаються протягом літа. Якщо таких умов немає, всю тару слід продезинфікувати шляхом занурення на 5 хв у 2%-й розчин формаліну, а потім витримати під брезентом 24 год.

Дезинфекцію сховища можна здійснити також за допомо­

гою формаліну. На 1 м2 площі витрачають 20—40 мл форма­ліну, розбризкуючи його ручним обприскувачем.

Можна обробити сховище свіжогашеним вапном, розмі­шуючи 250 г у 1 л води. До нього додають до 3 % залізного купоросу або 5—10 % формаліну. Для дезинфекції хлорним вапном готують його 3—4%-й водний розчин і витрачають 1 л на 80 м2 площі.

По закінченню обприскування сховище щільно зачиняють на 48 год.

Проводять також дезинфекцію шляхом обкурювання га­зоподібним двоокисом сірки, для чого на 1 м3 сховища спа­люють 100 г сірки. Спочатку розпалюють дрова, а потім звер­ху насипають сірку. Заздалегідь з приміщення виносять усі металеві предмети.

При проведенні дезинфекційних робіт слід дотримуватись правил безпеки. Після завершення обприскування примі­щення формаліном чи хлорним вапном треба його негайно залишити, щільно зачинити двері, замазати глиною всі щі­лини. Через 48 год двері відчиняють і сховище добре про­вітрюють.

Після дезинфекції підлогу посипають гашеним вапном з розрахунку 200 г/м2 і хлорним — 50—70 г/м2. Одночасно проводять боротьбу з гризунами хімічними засобами і кап­канами.

Забивають нори гризунів сумінню піску з потовченим склом, цеглою, цементним розчином тощо.

Не слід нехтувати і таким засобом, як запуск у сховище на деякий час котів.

Як довго зберігаються бульби? Строки зберігання кар­топлі залежать від кількох факторів. Насамперед вони зумовлені періодом спокою бульб. Чим він коротший, тим менша тривалість зберігання. В свою чергу період спокою залежить від умов вирощування і температури зберігання. В холодне літо і при відносно низькій температурі в сховищі бульби можуть не проростати 8—9 міс, а при високих темпе­ратурах влітку і під час зберігання період спокою може три­вати лише близько трьох місяців.

Про вплив температури під час зберігання на тривалість періоду спокою у сорту Прієкульська рання свідчать досліди, проведені на Київській дослідній станції: при температурі в сховищі 2—4° період спокою тривав 205 діб, втрати бульб досягли 7 %, при 4—6° — відповідно 135 і 11,5, при 6— 8° — 90 діб і 23 %.

В Українському науково-дослідному інституті картопля­ного господарства визначили оптимальні температури збері­гання насінної картоплі:

Про важливість дотримання цих параметрів свідчать такі приклади. Бульби сорту Чарівниця тривалий період збері­гали при 0 °С. Збереглись вони добре, без втрат, але, коли їх висадили в поле, вони не дали сходів. Сорт Смачна збе­рігали при температурі 6—8 °С (оптимальна 2—З °С). Че­рез 2—3 дні після розкриття кагатів бульби втратили пруж­ність, а м’якоть виявилася чорною, після садіння сходів не дали.

Продовольчу картоплю зберігають при температурі 3— 5 °С.

Отже, дотримання температури зберігання не тільки по­трібне для зменшення втрат, але і для збереження якості бульб, особливо насінних.

Оптимальною відносною вологістю повітря є 90—95 %, допустимою 85 %. При вологості понад 95 % і зниженні температури на бульбах, стелі і стінах сховища з’являється крапельна волога, що погіршує умови зберігання картоплі.

Якщо дотримувати агротехніки вирощування, ретельно готувати бульби до зберігання, забезпечити оптимальну тем­пературу і вологість повітря в сховищі, вони здатні збері­гатися протягом року.

Які бульби краще зберігаються — дрібні чи великі? До­стиглі бульби менше пошкоджуються під час їх збирання і перевезення. Внаслідок того, що великі бульби, як правило, формуються раніше, вони встигають до збирання повністю визріти, мають товсту шкірку і тому краще зберігаються. Дрібні бульби часто бувають незрілими, шкірка злущується, вони швидше пошкоджуються і тому гірше зберігаються.

Доведено, що чим більші проміжки між бульбами у на­сипі, тим краще вони зберігаються. Зумовлене це тим, що у великих проміжках утримується більше повітря, від чого поліпшується газообмін бульб. Це сприяє повнішому венти­люванню і охолодженню їх.

Відомо, що більші проміжки утворюють великі бульби

і, навпаки, менші — дрібні. Чим дрібніші бульби, тим склад­ніше підтримувати сприятливу температуру в насипі. Отже, за цих причин краще зберігаються великі бульби.

Молоді бульби містять багато сахарів і в післязбираль­ний період відбуваються процеси перетворення їх у крохмаль з посиленням дихання, а останнє впливає на підвищення температури у насипі. Таким чином, щоб уникнути втрат, сховище слід постійно вентилювати. У великих бульбах, більш зрілих, ці процеси відбуваються значно повільніше. А тому вигідніше зберігати великі бульби, ніж дрібні.

Як впливають умови вирощування на зберігання кар­топлі? Зменшення втрат досягають, якщо на зберігання закладають визрілі бульби. У північних та західних областях республіки це потребує застосування ранніх строків садіння. У північних районах, де недостатньо теплих днів для повного визрівання картоплі, її збирають при зеленому картоплинні.

В інших районах збирають на початку або при повному від­миранні його. У Лісостепу ранньостиглі сорти збирають на початку чи в середині серпня, середньостиглі — на початку вересня, пізньостиглі — в кінці вересня, а іноді і навіть на початку жовтня. Не можна допустити збирання врожаю в не­году, коли починаються приморозки, бо бульби погано збе­рігатимуться.

Під картоплю, яку планують для зимового зберігання, не слід вносити повну дозу азотних добрив, а давати півдози у формі кальцієвої селітри. З калійних добрив негативно впливає на зберігання бульб хлористий калій та інші форми, які містять хлор. Позитивно діють калімагнезія і сірчанокис­лий калій. Доброю лежкістю відзначаються бульби, виро­щені при внесенні гною і нітрофоски.

Незадовільно зберігаються бульби з перезволоженого грунту, бо це викликає ураження їх хворобами. Під кущем трапляються гнилі бульби. Якщо їх закласти на зберігання, то через 2—3 тижні почнеться масове гниття і картопля в схо- . вищі може повністю загнити. Такі бульби після копання слід добре просушити. Закладати їх на зимове зберігання можна не раніше, як через 2—3 тижні після збирання і використати їх на споживання першими.

Обов’язковим заходом по підготовці картоплі до зимового зберігання має бути підтримання рослини у здоровому стані, для чого можна провести хімічну боротьбу проти фітофторо­зу, видалити рослини, уражені бактеріальними хворобами.

Як впливають погодні умови під час вирощування на лежкість бульб? Відомо, один і той самий сорт в певній місцевості в різні за умовами погоди роки дає різний урожай за якістю.

На лежкість бульб впливає температура у період виро­щування і збирання врожаю. У холодну погоду бульби не визрівають, шкірка на них тоненька, легко здирається, в них високий вміст сахарів і менший крохмалю. Вони посилено дихають, тому потрібен певний післязбиральний період, щоб стабілізувалися фізіологічні процеси. Якщо цього періоду не дати, то бульби зберігаються у сховищі дуже погано.

У суху і жарку погоду молоді бульби уражуються фізіоло­гічними хворобами — на їх м’якоті з’являються коричневі плями з потемнінням судинного кільця. Втрачаючи багато вологи, вони в’януть, іноді опікаються сонцем. Такі бульби відзначаються задовільною лежкістю. Щоб запобігти цьому, викопувати бульби треба починаючи раніше звичайних стро­ків, при настанні сталої сухої погоди.

Приморозки під час збирання можуть пошкодити бульби, що негативно позначається на їх лежкості. Отже, збирання необхідно завершити до похолодання.

Не можна збирати картоплю зразу після приморозків, які знищили стебла, бо бульби розтріскуватимуться і погано зберігатимуться.

У дощову осінь, коли грунт перезволожується і ущіль­нюється, є небезпека удушення бульб. У таких умовах їх слід негайно зібрати, підсушити, відсортувати і закласти на зберігання, забезпечивши ефективне їх провітрювання.

Чи можна закладати на зберігання частково пошко­джені бульби? Механічні пошкодження бувають поверхневи­ми, неглибокими і глибокими. Незалежно від ступеня по­шкодження всі вони негативно впливають на якість бульб, збільшують втрати їх при зберіганні.

Про втрати картоплі залежно від травмування бульб свідчать дані (за Жуковським Д. І), викладені нижче:

Отже, зберігати частково пошкоджені бульби можна, але втрати будуть неминуче великими. Тому їх доцільно використати восени. Якщо їх конче потрібно зберігати, слід дотримувати мінімально допустимих низьких температур і споживати у першу чергу.

Що робити, якщо бульби взимку погано зберігаються?

Поганий стан картоплі у сховищі зумовлений тим, що з осені заклали неякісні бульби. Вони могли бути пошкоджені при­морозками, хворобами, піддатися удушенню під час затоп­лення ділянки водою тощо. Порушення режиму зберігання (підвищена або знижена температура, підвищена вологість повітря) можуть бути також причиною гниття бульб. Тому насамперед треба виявити причину загнивання бульб і усу­нути її.

Слід вжити заходи щодо зниження температури в схо­вищі, для чого відчинити отвори для природної вентиляції, ляду або двері у погребі. Якщо це виявиться недостатнім для зниження температури і припинення гниття бульб, треба їх перебрати, вилучити гнилі, з ознаками хвороб та обламати паростки. Надалі температуру слід підтримувати на найниж­чому рівні для даного сорту, а також зменшити відносну вологість повітря до 80—85 %. Але треба бути обережним і не допускати підмороження бульб під час провітрювання сховища. Через 2—3 тижні перевіряють дієвість проведених заходів і при потребі повторюють їх.

Цю картоплю насамперед використовують на продоволь­чі потреби, а якщо вона призначена на насіння, викладають на тривале пророщення на світлі (за 45—60 днів до са­діння) .

В якій тарі краще транспортувати і зберігати бульби?

Якщо картоплю вирощують на певній відстані від місця зимо­вого зберігання, її перевозять здебільшого автомобільним транспортом. Найпоширеніша тара — мішки, але це не кра­щий її вид. У мішках бульби зазнають ударів, з них часто здирається шкірка. Оптимальний вид тари — ящики, в яких кращі умови не тільки для перевезення, але й для тривалого зберігання.

Ящики можуть бути дерев’яними і пластмасовими різної конструкції і місткості — до ЗО кг. Можна також використати овочеві ящики (огіркові, помідорні). Перевозити бульби можна в кошиках з лози, а також сітчастих мішечках.

Зберігають картоплю насипом і в тарі. Насипом бульби укладають у бурти, кагати, а також у засіки в постійних сховищах. В останніх (погребах, лабазах, підвалах) можна зберігати і в ящиках. Бульби затарюють в ящики безпосе­редньо на ділянці, в них їх транспортують і зберігають. Добре зберігаються бульби в сітчастих мішечках, які підвішують в сховищі на дерев’яні чи металеві перекладини.

Як зберегти насінні бульби? Збирати насінну картоплю треба в суху погоду. Якщо температура знижується до — 1 °С, пошкоджується не тільки бадилля, а й бульби в грунті. Такі

бульби не придатні для зберігання і більшість з них загниває.

Важливим заходом боротьби проти фітофторозу є ско­шування картоплиння за 10—12 днів до збирання врожаю. Викопані бульби потрібно просушити, відкалібрувати, зали­шивши на насіння масою 50—60 г. Просушені бульби склада­ють у купи або бурти, вкривають сухою соломою, матами чи брезентом, де витримують протягом 2—3 тижнів. Темпе­ратуру підтримують на рівні 14—16 °С, відносну вологість повітря 80—90 %. У цей період відбувається загоювання поранень на бульбах, проявляються хвороби.

Ефективне озеленення бульб протягом 10—12 днів, для чого їх розкладають тонким шаром на майданчиках, на ніч укривають матами або брезентом. Процес вважається завер­шеним, якщо на зрізі бульби вся м’якоть від поверхні до серцевини має зелене забарвлення.

Після перебирання бульби закладають на постійне місце зберігання. Температуру в сховищі поступово (по 0,5—1° за добу) знижують до оптимальної за допомогою вентилю­вання.

У сховищах слід підтримувати відносну вологість повітря на рівні 90—95 %, допускається тимчасове зниження її до 85 %. Добре зберігаються бульби при температурі 1—З °С, при зниженні її до —1 —1,5 °С бульби підмерзають, а після відтавання гниють. При підвищенні до 7—10 °С проростають вічка, від чого ще більше підвищується температура і бульби загнивають.

Якщо насінні бульби нормально зберігаються, немає по­треби перебирати їх взимку. При порушенні режиму збері­гання ранньої весни на бульбах з’являються паростки, які необхідно обламати, а це явище ,не бажане.

Отже, температура повітря і відносна вологість повітря — фактори, що сприяють збереженню садивних бульб у доб­рому стані.

Чи змінюється поживна цінність бульб під час зберіган­ня? Так, значно змінюється хімічний склад бульб, особливо вуглеводів. Частина крохмалю витрачається на підтримання життєдіяльності бульб, забезпечення таких важливих проце­сів, як дихання, терморегуляцію тощо. Інтенсивність дихання зростає як при високих, так і при низьких температурах. При порушенні режиму зберігання витрати крохмалю помітно збільшуються і можуть досягти 5—6 %.

Бульби містять до 1 % сахарів, але при витримуванні при низькій температурі (близько 0 °С) вміст їх збільшуєть­ся до 7—8 % за рахунок гідролізу крохмалю. Бульби набу­вають солодкого неприємного смаку, а тривале зберігання в таких умовах призводить до потемніння м’якоті.

Якщо бульби зберігаються при високих температурах (до 25—ЗО °С і вище), відбувається розладнання процесів обміну речовин. При нестачі свіжого повітря (кисню) тка­нини бульб темніють, а потім відмирають.

Залежно від сорту бульби містять 20—ЗО мг% вітаміну С. Він бере активну участь у диханні, тому при тривалому їх зберіганні вміст вітаміну зменшується майже наполо­вину.

Особливо багато поживних речовин втрачають бульби при зберіганні в умовах високих температур: понад 10 °С втрати поживних речовин становлять 10—15 %, а загальна маса бульби зменшується на 50 %. Бульби в’януть, втрача­ють смак.

Отже, поживна цінність бульб значною мірою залежить від умов зберігання, дотримання яких дає можливість не тільки зменшити втрати, а й зберігати до весни їх смакові якості.

В яких сховищах можна зберігати картоплю взимку?

Для зберігання картоплі взимку можна використати як спе­ціальні, так і пристосовані приміщення. До спеціальних належать кагати, траншеї, підвали, лабази і погреби, до пристосованих приміщень — тимчасові гаражі, балкони, жилі будівлі.

Кагати — це видовжені купи картоплі, які мають форму двосхилого даху. Вони бувають заглиблені і напівзаглиб- лені.

У заглиблених кагатах половина картоплі знаходиться в землі, решта над нею. Заглиблення досягає 1 м., Ширина кагату — 1,5—2 м, довжина — за потребою. Для видалення теплого повітря обладнують припливний рів і гребінь.

У напівзаглиблених кагатах менша частина бульб зна­ходиться в землі, більша — над нею. Котловани копають глибиною 25—ЗО см і шириною до 2 м. Вентиляцію здійсню­ють за допомогою припливно-витяжної системи.

Для обладнання вентиляції по дну котлована копають канавку завширшки ЗО см і завглибшки 25 см, перекривають її дерев’яними рейками. Кінці котлована мають виходити за межі кагату. З обох торцьових стінок кагату під кутом приблизно 45° вставляють дерев’яні труби перерізом 20Х Х20 см, висотою 1 —1,3 м. По довжині канавки через кожні З—4 м ставлять вертикальні труби перерізом 20Х 20 см, висо­тою 2,3—2,5 м. Нижній кінець труби оббитий рейками, а верх­ній — дошками, щоб не просипалась земля.

Укладені бульби вкривають шаром соломи 45—50 см, зверху шаром землі 35—40 см. Якщо не вистачає соломи, шар її можна зменшити до 20—25 см, а землі збільшити до