Сировина. З лікувальною метою використовують кору рослини, квітки, а також шкірку і сік плодів; придатна й Кора коріння, стовбура й гілок. Хімічний склад. Кора містить алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'є-рин та інші); шкірка плодів — дубильні речовини (до 28%), урсолову кислоту (0,6% ); у соку плодів є цукри (до 2%), органічні кислоти (переважно лимонна і яблучна), вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин. Фармакологічні властивості і використання. Препарати кори гранатника виявляють глистогінну дію й використовуються проти стьожкових гельмінтів. Лікування препаратами кори потребує спеціальної підготовки хворого (див. Дріоптерис чоловічий) і проводиться обов'язково під наглядом лікаря для усунення тяжких отруєнь. Передозування препаратів Г. з. спричинює подразнення шлунково-кишкового тракту, загальну слабість, запаморочення, порушення зору (відомі випадки повної його втрати), нудоту, блювання й судому. Глистогінна дія препаратів кори гранатника порівняно невисока й тому їх призначають тим хворим, яким препарати дріоптериса чоловічого протипоказані. Шкірка плодів служить сировиною для виробництва медичного таніну, а її настій (так само, як і настій квіток) використовується в народній медицині як в'яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах. Свіжі плоди або сік з них рекомендується як загальнозміц-нюючий засіб після виснажливих інфекційних захворювань або операцій, при простуді тощо. Сік плодів є надійним протицинготним засобом, він збуджує апетит, регулює діяльність шлун-ково-кишкового тракту, має сечогінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості. Клінічні випробування свідчать про високу ефективність соку при лікуванні опіків (обпечені місця спочатку змочують розведеним 10—15 % -ним соком, а потім присипають порошком із шкірки плодів). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40— 50 г кори заливають двома склянками води, настоюють 6 годин, згущують до половини, проціджують, охолоджують і випивають одержані 200 мл розчину протягом однієї години ковтками, а через ЗО хв після останньої порції приймають проносне; настій (1 чайна ложка шкірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 3 рази на день; сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди.

280 ГРАЦІОЛА багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Те саме, що й авран лікарський. 281 ГРЕЙПФРУТ, пампельмус гроновидний; грейпфрут Citrus paradisii — вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових, заввишки до 15 м. Має компактну, добре об-листнену крону. Листки великі, шкірясті, видовжені, тупі або загострені, з крилатими черешками. Квітки білі, в китицях по З—20 або одиничні в пазухах листків. Плоди ягодоподібні, жовті, приплюснутокулясті, до 15 см у діаметрі, одиничні або в гронах, з соковитим великозернистим запашним м'якушем жовтого або сірувато-зеленого, іноді рожевого кольору. Цвіте у травні. Плоди достигають у листопаді — грудні. Поширення. У дикому стані грейпфрут невідомий. В СРСР вирощують у субтропічних районах. Сировина. Споживають (свіжими або консервованими) плоди, вони добре зберігаються в свіжому вигляді. Хімічний склад. Плоди містять (у 100 г їстівного продукту): білок —0,7—0,9 г; жир —0,2—0,5 г; вуглеводи—9,8—10,6 г; клітковину —0,3—0,5 г; мінеральні речовини — натрій —2,0 мг, калій — 181,0 мг, кальцій — 12,0—20,0 мг, залізо—0,25—0,30 мг, фосфор — 15,0—17,0 мг, магній—6,0 мг;

лимонну кислоту —5,3 г; (5-ка-ротин — 0,02 г; тіамін — 0,037— 0,053 мг; рибофлавін —0,031 — 0,045 мг; піридоксин —0,045 мг, нікотинамід —0,23—0,30 мг; аскорбінову кислоту —45,0 мг (в ко-журі —265,0 мг). Для соку ці показники дещо нижчі. Незначна гіркота зумовлюється наявністю глікозиду нарингіну. Сорти з розовим м'якушем мають це забарвлення не від антоціанів, а від пігментів пластид (каротину і лікопіну). Калорійність 100 г м'якоті —ЗО—40 ккал. Фармакологічні властивості і використання. Плоди грейпфрута мають антисклеротичні і тонізуючі властивості, збуджують апетит, поліпшують травлення, підвищують діурез. їх рекомендують вживати в дієтичному харчуванні, при гіпокінезії, авітамінозах, при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, після виснажливих інфекційних захворювань і операцій, при фізичній і розумовій перевтомі, у разі хронічних інтоксикацій, гіпертонії і уратного уролітіазу, при підвищеній температурі тіла та після перенесеного інфаркту міокарда. Використовують грейпфрути свіжими і переробленими (сік, варення, компоти тощо). Протипоказано вживати грейпфрути при значному підвищенні кислотності шлункового соку. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік грейпфрута по 150—300 г три рази на день до їди, підсолоджуючи на смак медом або цукром (хворим на діабет не підсолоджувати!).