ГоловнаРусские названияУкраїнськи і народні назвиЛатинськи назвиХвороби - лікуванняБіологічно активні речовини лікрських травСтатті

 

Попередня сторінка
529

КНІК БЕНЕДИКТИНСЬКИЙ,

хрестовий корінь; кник бенедиктинский Cnicus benedictus, синонім — Carduus benedictus — однорічна, рідше дворічна паву-тинистоволохата трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, колюче, липкозалозисте, 30— 50 см заввишки, з полеглими гілками. Листки сірувато-зелені, перистороздільні або зубчасто-лопатеві, з колючками на зубчиках; прикореневі листки до основи звужені в крилатий черешок, стеблові — чергові, сидячі. Квітки дрібні, трубчасті, жовтаві, зібрані одиничними кошиками на верхівці стебла й кінцях гілок; обгортка з жовтавих колючих листочків. Плід — сім'янка. Цвіте у червні —о липні. Поширення. Дико росте на Кавказі і в Середній Азії. На Укра-
 

кник бенедиктинский

їні рослину розводять у садах. Інколи дичавіє.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Cnici benedicti, синонім— Herba Cardui benedicti), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Збирають верхівки стебел і прикореневі листки. Сушать на вільному повітрі в затінку або в сушарках при температурі, не вищій за 45°. Сухої сировини виходить 20—25 % . Зберігають у сухому приміщенні. Хімічний склад. Трава кніку бенедиктинського містить сесквітерпеновий лактон кніцин (0,2 % ), гіркі й дубильні речовини, смоли (5%), стерини, слиз, ефірну олію, аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині настій трави рослини використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Ці властивості рослини зумовлені наявністю в ній глікозиду кніцину, який у терапевтичних дозах підвищує чутливість до смакових подразників, стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в кишках; великі дози спричинюють печіння, блювання, коліки і пронос. У народній медицині рослину використовують при подагрі, жовтяниці, запорах, атонії шлунково-кишкового тракту після запальних процесів, при бронхіальній астмі, катарах дихальних шляхів і як засіб, що стимулює нервову систему і регулює менструальний цикл. Суміш потовченої свіжої трави з хлористим амонієм використовують для лікування раку шкіри.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до іди; чай з трави рослини (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) п'ють по 1 склянці вранці натщесерце і ввечері як за-гальнозміцнюючий засіб після тривалої виснажливої хвороби; одну столову ложку суміші трави кніку (20 г), полину гіркого і золототисячника чалого (по 10 г) настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п’ють по півсклянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди для збудження апетиту; одну столову ложку суміші (порівну) трави кніку, плодів барбарису звичайного, бруньок берези бородавчастої, листків горіха волоського, трави звіробою звичайного і деревію звичайного настоюють 10 хвилин на склянці окропу і випивають протягом дня за 2—3 прийоми при гепатиті; столову ложку суміші (порівну) трави кніку, кори крушини ламкої, плодів кмину звичайного, трави звіробою звичайного і деревію звичайного настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п’ють по 2—3 склянки на день при цирозі печінки. Вживати препарати кніку при захворюваннях нирок ПРОТИПОКАЗАНО.
 

530

КОЗАЧИЙ ЗАЛІЗНЯК

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й залізняк колючий.

531

КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ

козлобородник луговой Ттадородоп pratensis — дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, розгалужене, ЗО— 120 см заввишки. Листки чергові, сидячі, лінійні або ланцетні, тонкозагострені, цілокраї, до основи розширені. Квітки язичкові, яскраво-жовті, з чорно-фіолето-вими пиляками, в кошиках-, квітконоси під кошиками трохи потовщені, листочки обгортки дорівнюють крайовим квіткам і коротші за сім'янки. Плід — сім'янка з довгим носиком або без нього; на верхівці є чубок, складений з нерівних перистих щетинок, при основі зрослих у кільце. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Козельці лучні ростуть на луках у Карпатах. Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і листя. Коріння заготовляють восени або рано навесні, викопуючи лише однорічні рослини. Рослина неофіціальна.

Хімічний склад слабо вивчено. Відомо, що в коренях є крохмаль, інулін та білки. Всі частини рослини містять гіркий молочний сік.

Фармакологічні властивості і використання. Козельці лучні використовують як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. Відвар коріння п'ють при кашлі, жовчно-кам'яній і нирковокам'яній хворобах, • золотусі, сверблячці та інших захворюваннях шкіри. Для гоєння гнійних ран • і виразок використовують свіже подрібнене листя рослини. Цінують козельці і як їстівну рослину. Для їжі придатне молоде листя

1 коріння. З листя готують салати (як протицинготний засіб), а очищене від шкірки варене коріння використовують для вінегретів або готують, як цвітну капусту. Щоб зменшити гіркоту коріння, його вимочують півгодини в солоній воді. Порошок з листя козельців використовують узимку для заправки супів (1 чайна ложка на порцію супу). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (2 чайні ложки сировини на 200 мЛ окропу, варять 10 хвилин, настоюють

2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; салат: молоде листя козельців замочують на ЗО хвилин у солом й воді, виймають, підсушують на рушнику чи
 

 

Наступна сторінка