Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують стовпчики з приймочками, які звичайно називають кукурудзяними приймочками (Stigmata Maydis). Заготівлю приймочок проводять в період молочно-воскової стиглості початків. Сушать на відкритих майданчиках або в приміщенні, яке добре провітрюється, розклавши тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40°. Сухої сировини виходить 22—25 % . Строк придатності — 3 роки. Зберігають у сухому приміщенні (сировина дуже гігроскопічна!). Аптеки відпускають сировину. Хімічний склад. Кукурудзяні приймочки містять сапоніни (до 3,18%), дубильні речовини, гіркі глікозиди (до 1,5%), флавоноїди, алкалоїди (до 0,5%), ефірну (до 0,12%) і жирну (до 2,5%) олію, стерини (стигмастерол, ситосте-рол), вітамін К] (1600 біологічних одиниць на 1 г), аскорбінову і пантотенову кислоти, спирт інозит, мікроелементи та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати з приймочок кукурудзи мають жовчогінні, діуретичні, кровоспинні й гіпоглікемічні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшують відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості (знижуються в'язкість, питома вага, кількість білірубіну). Кровоспинна дія кукурудзи грунтується на її здатності прискорювати процес зсідання крові за рахунок впливу на синтез протромбіну в печінці і збільшення кількості тромбоцитів. Як жовчогінний засіб препарати з приймочок кукурудзи показані при жовчнокам'яній хворобі, гепатитах, холециститах і холангітах, як кровоспинний засіб — при геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного походження. Крім того, препарати з приймочок кукурудзи дають добрі результати при лікуванні циститів, нирковокам'яної хвороби, набряків, пов'язаних з порушенням серцевої діяльності, та ожиріння. Кукурудзяні приймочки входять до складу жовчогінних чаїв і сечогінних чаїв. Кукурудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеросклерозу та при гіпертонії. При появі нудоти та діареї вживання кукурудзяної олії тимчасово (на 7—10 днів) припиняють, а потім відновлюють, але дозу зменшують удвоє. Відварена в початках і здобрена вершковим маслом кукурудза корисна при запорах, хворобах печінки, подагрі, нефриті та при захворюваннях серцево-судинної системи. Кукурудзяне борошно використовують для видалення комедонів (Comedones faciei). Для цього 2 столові ложки борошна змішують з попередньо збитим білком (досить одного курячого яйця) і одержану суміш наносять на обличчя; після висихання знімають з обличчя сухим бавовняним рушником, обличчя миють холодною водою і витирають. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кукурудзяних приймочок (10 г, або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки через кожні 3—4 години до їди; екстракт кукурудзяних приймочок рідкий (Extractum Stigmatis maydis fluidum) готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 ; 1 і п’ють по ЗО— 40 крапель 2—3 рази на день перед ідою; кукурудзяну олію приймають по і столовій ложці 3 рази на день протягом 3 тижнів, після чого роблять перерву на 3—4 тижні (за рік проводять 3—4 курси лікування).

589 КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА, літучки, пустодуй, солдатики, плішивець; одуванчик лекарственный Taraxacum officinale — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має вертикальний, зовні червонувато-бурий, всередині — білий корінь, який угорі переходить у коротке розгалужене кореневище. Квіткові стебла (стрілки) дудчасті, круглі, безлисті, вгорі павутинисті й закінчуються одиничними кошиками, 10—40 см заввишки. Всі листки — у прикореневій розетці, притиснуті до землі або косо стоять угору, дов-гасто-обернено-ланцетні, вищерб-лено-зубчасті або глибоко-вищер-блено-перисто-надрізані, з трикутними, іноді зубчастими і спрямованими вниз лопатями. Всі квітки язичкові, яскраво-жовті, двостатеві. Плоди — сім'янки, з довгим дзьобиком, що має чубок з простих волосків. Цвіте з травня до осені. Поширення. Кульбаба лікарська росте по всій території України на луках, серед чагарників, як бур’ян у садах, на городах, уздовж доріг. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують коріння (Radix Тагахасі), траву (Herba Тагахасі) і листя (Folia Тагахасі). Коріння кульбаби треба збирати восени, коли зів'яне листя. Помивши у холодній воді, коріння сушать на сонці або в теплому, з доброю вентиляцією, приміщенні, розіклавши тонким шаром (3—5 см) на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сухого коріння виходить 20 % . Строк придатності — 5 років. Сушене коріння відпускається аптеками. Траву заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать її під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої трави виходить 12—13 % . Листя кульбаби використовують свіжим для приготування салатів (придатне лише молоде листя, зібране до початку цвітіння рослини). Хімічний склад. Коріння кульбаби лікарської містить гірку речовину тараксацин (до 10%), тритерпенові сполуки (тараксерол, тараксастерол, андростерол та інші), стерини (Р-ситостерин, стигмастерин), флавоноїди (кос-мозіїн, лютеолін-7-глюкозид), нікотинову кислоту, інулін (до 24%), каучук (до 3%), жирну олію, слиз тощо. У суцвіттях і листі рослини є каротиноїди тараксантин і флавоксантин, тритерпенові спирти арнідіол і фарадіол, флавоноїди, аскорбінова кислота (до 50 мг%), рибофлавін