| Фармакологічні властивості і використання.
Експериментальні дані свідчать про бактерицидні й фунгіцидні властивості
листя і квіток ломиноса лозяного. Проте антимікробної дії по відношенню
до Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Shigella sonnei, Bacillus
subtilis ні нативні форми, ні спиртові витяжки рослини не' виявляють. У
народній медицині рослина відома як потогінний, діуретичний та
гіпотензивний засіб. Настій трави приймають всередину при гіпертонії,
мігрені, набряках серцевого походження, водянці, виразковій хворобі
шлунка, запаленнях сечового міхура, як засіб проти венеричних
захворювань, кісткових пухлин, для збудження апетиту. Зовнішньо настій
трави ломиноса лозяного використовують для лікування корости і
захворювань шкіри інфекційного характеру, таких, як піодермії, мікози,
інфекційні грибкові тріщини куточків рота, фурункули, інфіковані рани
тощо. Лікування проводять шляхом змащування настоєм трави уражених
ділянок тіла 2—3 рази на день (для посилення терапевтичного ефекту
одночасно з місцевим лікуванням настій приймають і всередину). В
гомеопатії ломиніс лозяний використовують у вигляді спиртової витяжки
при малярії, запаленні очей, запальних процесах сечового міхура, при
злоякісних висипах на шкірі та при лишаях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті 'склянки З рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для змащувань уражених ділянок тіла. Свіжа рослина отруйна! Відносно сухої сировини єдиної думки немає. Деякі автори вважають, що при сушінні токсичність рослини зникає, все ж треба бути обережним. |
651 ЛОМИНІС ПРЯМИЙ ломонос прямой Clematis recta, синонім — С. lathyrilolia — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло пряме, розгалужене, ребристе, опушене, 80—150 см заввишки. Листки супротивні, непарноперисті, з 2—4 парами великих (до 9 см завдовжки), яйцевидних або ланцетовидних цілокраїх листочків. Квітки правильні, двостатеві, зібрані у верхівкові волотевидні суцвіття; оцвітина проста, з 4— 8 пелюстковидних білих, рідше — жовтуватих опадаючих листочків 8—12 мм завдовжки. Плід — з численних сім'янок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Рослина трапляється в соснових і мішаних лісах на узліссях, по чагарниках у лісових і лісостепових районах, рідше — на півдні. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву або листя, зібрані під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава ломиноса містить алкалоїди, сапоніни, анемонін, клематитол, близько 0,08 % ефірної олії (в квітках). Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні властивості й показання для призначення ломиноса збігаються з показаннями для ломиноса лозяного. Слід однак зазначити, що деякі автори рекомендують використовувати ломиніс лозяний тільки місцево, мотивуючи це тим, що рослина дуже отруйна. Такої думки дотримується, наприклад, болгарський фітотерапевт П. К. Чуролинов. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) або настій листя на олії (потовчене листя змішують з олією і настоюють 8 годин) для змащувань уражених ділянок тіла; порошок із сухого листя для лікування екзем, лишаїв, корости й інших захворювань шкіри. |
652
ЛОПУХ ДІБРОВНИЙ |
