вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати парила звичайного мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила звичайного — настій. Усередину його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verru-cae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно за-стосуватив суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші 3 іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використовують парило звичайне і в гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні; відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години при проносах; згущений відвар (ЗО г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні З години при маткових кровотечах. ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг.

832 ПАРОЛИСТ ЗВИЧАЙНИЙ парнолистник бобовый Zygophyllum fabago — багаторічна трав'яниста гола рослина родини паролистових. Стебла численні, 48—80 см заввишки, біля основи нерідко здерев'янілі. Листки супротивні, з однією парою м'ясистих косих видовжено-оберненояйцевидних листочків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пе-люсткові, розміщені по 2 в пазухах листків; пелюстки білі, біля основи оранжеві. Плід — коробочка. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Зустрічається в Криму та в південних районах Степу по приморських берегах, на піскуватих і солончакуватих місцях, рідше — як бур'ян по засмічених місцях, коло жител. Сировина. Використовують корені і листя. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя містить алкалоїди, зокрема зигофабагін, сапоніни, дубильні речовини, аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і використання. Препарати трави П. з. мають бактерицидні властивості. Чай, приготовлений з листя рослини, вживають при занепаді сил, ослабленні серцевої діяльності, а також як глистогінний засіб. Подрібнене свіже листя прикладають до фурункулів і ран. Як ранозагоювальний засіб використовують корінь, розтертий зі смальцем. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — подрібнене листя заварюють як чай (1 чайна ложка на 200 мл окропу) і п’ють по 1 столовій ложці 3 рази на день. Рослина отруйна!

833 ПАСИФЛОРА ІНКАРНАТНА— багаторічна трав'яниста ліана родини страстоцвітих. Те саме, що й пасифлора м'ясо-червона. 834 ПАСИФЛОРА М'ЯСО-ЧЕРВОНА, пасифлора інкарнатна, страстоцвіт м’ясо-червоний; пассифлора мясо-красная Passiflora incarnata — багаторічна трав'яниста ліана родини страстоцвітих. Стебло лазяче за допомогою вусиків або сланке (при відсутності опори), гладеньке, круглясте, облистнене, при основі дерев'яніюче, до 6 м завдовжки. Листки прості, чергові, глибокотрироздільні, шкірясті, зверху зелені, зісподу сіруваті, по краю дрібнопилчасті, на довгих черешках. Квітки правильні, двостатеві, великі (близько 5 см 1 більше в діаметрі), складаються з п'ятилистої чашечки і п'яти-листого віночка, а поміж віночком і тичинками розташовані 2 кільця довгих ниткоподібних бузкових торочок, що надає квіткам неповторної краси. Плід ягодоподібний, овальний, соковитий, їстівний, жовто-оранжево-го кольору. В умовах Аджарської А РСР цвіте у липні — вересні. Поширення. Батьківщина пасифлори — Бразілія. В СРСР її культивують як лікарську рослину на Чорноморському узбережжі Кавказу.