1046 СІРЕ ЗІЛЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини макових. Те саме, що й чистотіл звичайний. 1047 СКАЖЕНИЙ ОГІРОК — однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових. Те саме, що й огірок-пирскач пружний. 1048 СКОПОЛІЯ КАРНІОЛІЙСЬКА скополия карниолийская Scopolia сагпіоііса — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище до 12 см завдовжки і 3 см завтовшки. Стебло прямостояче, 20—50 см заввишки, вгорі вилчасто розгалужене. Листки чергові; нижні — лускуваті, безколірні, решта — еліптичні, звужені при основі в крилатий черешок, цілокраї або злегка вищерблені, голі, темно-зелені, 12—18 см завдовжки і 4— 9 см завширшки. Квітки правильні, двостатеві, 1—2,5 см завдовжки, одиничні, повислі на ніжках, що виходять з листкових пазух; віночок зрослопелюстко-вий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими круглястими лопатями, зовні бурий, лакований, усередині оливково - зелений, тьмяний. Плід — куляста, двогнізда коробочка. Цвіте у травні— j червні. Поширення. Скополія карніолій-ська трапляється зрідка в Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в Західному Лісостепу та в західній частині Правобережного Лісостепу в широколистяних лісах, серед чагарників, на галявинах, по краях просік. Рідкісна зникаюча рослина, занесена до Червоної книги Української РСР. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище (Rhizoma Scopoliae carniolicae) і траву скополії (Нег-ba Scopoliae carniolicae). Кореневища заготовляють після плодоношення рослини. їх викопують, миють від землі й сушать на відкритому повітрі (можна на сонці) або пров'ялюють 2— З дні на сонці й досушують у спеціальних сушарках при температурі, не вищій за 60°. Сухих кореневищ виходить ЗО % . Траву скополії збирають в пе- ' ріод цвітіння рослини і сушать. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшан ках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Усі частини рослини отруйні, при маніпуляціях з нею треба захищати очі, ніс, рот, після роботи мити руки. Збираючи корене-

вища, слід пам'ятати, що природні запаси скополії невеликі й рослину можна за короткий час зовсім винищити, якщо не виконувати правил, які передбачають повне забезпечення відновлення заростей, а саме: на місце кожної викопаної рослини закопувати відрізок (краще верхівку) кореневища довжиною 5— 6 см, а повторне викопування кореневищ з однієї й тієї самої ділянки проводити не раніше, як через 10—15 років. Хімічний склад. Усі частини рос-. лини містять алкалоїди тропанової структури (в листі — 0,12— 0,14%, у стеблах — 0,15—0,21%, у кореневищах з коренями — до 0,9 % ), найважливішими серед яких є L-гіосціамін, скополамін, тропін, кускгігрин та псевдоатропін. Крім того, в корінні скополії знайдено бетаїн, холін та похідні кумарину (ско-полін, скополетин). Фармакологічні властивості і використання. Для скополії карніо-лійської характерні загальні фармакологічні властивості атропі-ноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холінореактивні системи організму. Атропіну суль-

фат (Atropini sulfas) використовують як спазмолітик і болетамувальний засіб, в очній практиці (лікування й діагностичні цілі), для лікування серцево-судинних захворювань (див. статтю Беладонна звичайна). Скополаміну гідробромід (Scopola-mini hydrobromidum) призначають як заспокійливий засіб при гострому психічному збудженні, використовують у хірургічній практиці й офтальмології; камфорнокисла сіль скополаміну входить до складу таблеток аерон (див. статтю Дурман індійський). У народній медицині відвар кореневищ скополії на білому вині дають пити при хворобі Паркінсона, а настій трави — при низькому кров'яному тиску. В гомеопатії ско-полію застосовують як засіб від геморою. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ на вині (25 г подрібненої сировини варять 10 хвилин у 0,5 л білого сухого вина, охолоджують, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день. Скополія карніолій-ська містить сильнодіючі речовини і при використанні її потребує бути обережними.