1049 СКОРЗОНЕРА НИЗЬКА козелец приземистый Scorzonera humilis — багаторічна трав'яниста клочкас-то-павутиниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло 5—50 см заввишки, просте або трохи розгалужене, при основі вкрите рудими піхвами відмерлих листків. Прикореневі листки довгочерешкові, еліптичні, видовженоланцетні або лінійно-ланцетні, загострені, цілокраї; стеблові (їх 2—3)—зменшені, сидячі. Квітки язичкові, золотисто-жовті, вдвоє довші за обгортку, в кошиках на кінцях стебла і гілок. Плід — сім'янка. Цвіте у травні—червні. Поширення. Скорзонера низька росте у світлих лісах, на лісових галявинах, на луках у Лісостепу (переважно в західній частині) та на Поліссі. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують сушене коріння рослини, яке заготовляють восени або рано навесні. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в теплому приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неофіціальна. Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині скорзонеру низьку використовують як засіб, що має діуретичні, жовчогінні, послаблюючі, потогінні, седативні й ранозагоювальні властивості. Відвар коріння вважається добрим засобом від кашлю, ядухи та інших хвороб дихальних органів, від захворювань печінки, запорів і подагри. Крім того, відвар коріння давали всередину як засіб, що знімає інтоксикацію, спричинену укусами гадюк. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—відвар коріння (1 столову ложку сировини варять 10 хвилин у склянці окропу, настоюють 2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

1050 СКУМПІЯ ЗВИЧАЙНА, жовтниця, парикове дерево, рай-дерево, шевське дерево; скумпия кожевенная Cotinus соддудгіа, синонім — Rhus cotinus кущ або невелике (2—3 м заввишки) дерево родини сумахових. Листки чергові, прості, оберненояйцевидні або еліптичні, цілокраї, зверху темно - зелені, зісподу — сизуваті, з характерним запахом. Квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в розлогі волоті (більшу частину суцвіття становлять недорозвинені квітки, квітконіжки яких після цвітіння видовжуються до 15—ЗО мм і покриваються довгими червонуватими або зеленуватими волосками). Плід — зеленувата, згодом чорнувата кістянка. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Скумпія звичайна трапляється в Лісостепу й Степу розсіяно, по всьому Гірському Криму й здебільшого в передгір'ях; на сухих кам'янистих схилах, вапнякових або крейдяних відслоненнях, у лісах, рідко на приморських пісках. Рослину вирощують як декоративний кущ, а також у полезахисних лісонасадженнях. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Cotini cog-gygriae), заготівлю якого проводять у період від початку цвітіння рослини до утворення плодів. Збирають великі, добре розвинуті листки без черешків. Сушать їх на вільному повітрі у затінку або на сонці, розстеливши тонким шаром, чи в сушарці при температурі 40—50°. При сушінні треба уникати зволоження сировини (роса, дощ), бо вміст танінів від цього швидко зменшується. Сухої сировини виходить 33 % . Зберігають її в сухому приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 2 роки. Аптеки сировину не відпускають. Її використовують для промислового виробництва таніну, а на його основі — препаратів тенсал і танальбін (Див. статтю Сумах дубильний).