ді якої є пінен (до 40 % ), лимонен (до 40 % ), борнілацетат (до 10 % ), борнеол, кадинен та інші терпени. Живиця (терпентин) становить собою розчин смоли (каніфолі) в ефірній олії (скипидарі). Очищений скипидар (Oleum Terebint-hinae rectificatum) містить пінен (до 75% ), карен, сильвестрен, кадинен, терпінеол та інші терпени, каніфоль — до 95 % смоляних кислот (декетропімарова, абіети-нова, сапінова та ін.) і близько 5 % смол. У дьогті містяться різні феноли. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з бруньок сосни мають відхаркувальні, дезинфікуючі, сечогінні та жовчогінні властивості. Відвар бруньок дають усередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, при бронхітах, хронічному запаленні легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура та як «кровоочисний» засіб. Соснові бруньки входять до складу грудного чаю. Приготовлений із свіжих бруньок сосновий «мед» вживають від кашлю і як джерело вітаміну С. При зовнішньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при запальних захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), при кольпітах і дисплазії шийки матки (ванночки та спринцювання), при ревматизмі й шкірних захворюваннях (ванни). Широта терапевтичного застосування хвої сосни незначна. Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики й лікування цинги. Трохи ширше використовують хвою як зовнішній засіб: екстракт — для лікувальних ванн (при функціональних захворюваннях нервової і серцево-судинної систем, при шкірних захворюваннях, як загальнозміцню-вальний засіб); ефірна олія (спиртовий розчин) — для інгаляцій (при захворюваннях легень) та оздоровлення повітря в приміщеннях лікарень, шкіл тощо. Так званий звичайний терпентин (Terebinthina communis), який одержують шляхом очищення живиці від води і домішок, використовують для виготовлення пластирів. У народній медицині живицю (терпентин) застосовують при геморої й затяжному кашлі (щодня приймають по 1—2 кульки затверділої смоли розміром з сочевичне зерно). Очищений скипидар застосовують у мазях, лініментах і різних сумішах, як місцевоподразнювальний і відтяжний засіб при ішіасі, люмбо-ішіалгії, невралгіях, міозитах і ревматизмі, а у вигляді інгаляцій — при захворюваннях дихальних шляхів. Каніфоль входить до складу липких і рідких пластирів.

Дьоготь використовують для лікування шкірних захворювань (екзема, короста, псоріаз), входить він до складу мазей Вишневсько-го і Вількінсона. Препарат пінабін застосовують при нирковокам'яній хворобі. Великі дози препарату можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка і кишечника, гіпотензію й загальне пригнічення. Протипоказаний при нефритах і нефрозах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар бруньок сосни (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день після їди; терпінгідрат (Terpinum hydratum) застосовують як відхаркувальний засіб при бронхітах, дорослим 0,25—0,3 г, дітям — 0,025—0,25 г 2—3 рази на день; пінабін (Pinabinum) по 5 крапель на цукрі З рази на день за 15—20 хвилин до їди протягом 4—5 тижнів (при нирковій коліці застосовують одноразово до 20 крапель на цукрі): сосновий «мед» (1 частину свіжих бруньок заливають 2 частинами холодної води, доводять до кипіння, кип'ятять 15—20 хвилин, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму, охолоджують, додають 2 частини цукру і доводять до кипіння) по 1 столовій ложці на прийом; ЗО г свіжої хвої промивають холодною кип'яченою водою, заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин, охолоджують, проціджують, додають на смак цукор і випивають за день. ЗОВНІШНЬО—олія терпентинна очищена, скипидар очищений (Oleum Теге-' binthinae rectificatum) для втирання у шкіру в суміші з вазеліном (у співвідношенні 1:2); лінімент скипидарний складний (Linimentum Olei Terebinthi-nae compositum) для втирания в суглоби при артритах та інших запальних процесах; відвар бруньок для спринцювань і ванночок (10 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 2 хвилини, процідити); настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г бруньок або посіченої хвої варять ЗО хвилин у 5 л води і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають тричі на тиждень. 1093 СОСНА ЛІСОВА високе однодомне, з конусовидною або пірамідальною кроною і моноподільним кільчастим гілкуванням дерево родини соснових. Те саме, що й сосна звичайна

1094 СОФОРА ТОВСТОПЛОДА софора толстоплодная Vexibia pachycarpa, синоніми: Sophora pachycarpa, Pseudosop-hoia pachycarpa, Goebelia pachycarpa — багаторічна трав'яниста сіро-зе-лена (від шовковистого опушення) рослина родини бобових. Стебла прямостоячі, від основи розгалужені, ЗО—60(80) см заввишки. Листки чергові, черешкові, непарноперисті, з 6—12(13) парами овальних або видовженоеліптич-них листочків. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в колосовидно видовжені верхівкові китиці; віночок метеликовий, кремовий або жовто-білий, до 15 мм завдовжки. Плід — товстий булавовидний біб. Цвіте у травні— червні. Поширення. Софора товстоплода зустрічається на рівнинах і в передгір'ях Південного Казахстану, Узбекистану, Туркменії і Таджикистану. Злісний бур'ян богарних посівів і перелогів. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву софори (Herba Sophorae pachy-саграе), яку заготовляють протягом усього вегетаційного періоду, зрізуючи надземну частину рослини серпом або скошуючи (у випадку чистих заростей) косою. Висушену на сонці траву у мішках або тюках відправляють на завод для переробки або зберігають у сухому приміщенні, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Строк придатності — 2 роки. При збиранні й сушінні треба дотримуватись обережності, оскільки рослина дуже отруйна. Хімічний склад. Трава софори товстоплодої містить суміш алкалоїдів (2—3 % ), головним серед яких є пахікарпін. Фармакологічні властивості і використання. Діючою речовиною софори товстоплодої є алкалоїд пахікарпін, який має здатність блокувати h-холінорецептори вегетативних вузлів, внаслідок чого порушується віддання нервових імпульсів з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативної нервової системи. Разом з тим пахікарпін підвищує тонус і посилює скорочення мускулатури матки, поліпшує функціональну активність м'язової системи при міопатії. Застосування пахікарпіну показане при спазмах периферичних судин, гангліонітах і міопатії. В акушерсько-гінекологічній практиці його використовують для прискорення родової діяльності при слабких родових переймах або при ранньому відході плодових вод, у випадку слабких родових потуг, для бо-