ротьби з матковою кровотечею в післяродовому періоді. Лікарські форми і застосування. Пахі-карпіну гідройодид (Pachycarpini hyd-roiodidum) призначають усередину (до їди), під шкіру і в м'язи. При облітераційному ендартеріїті дають усередину по 0,05—0,1 г 2—3 рази на день; курс лікування — від 3 до 6 тижнів; через 2—3 місяці курс лікування при загостренні процесу можна повторити. При гангліонітах призначають усередину по 0,05—0,1 г 2 рази на день протягом 10—15 днів. При міопатії призначають усередину по 0,1 г 2 рази на день протягом 40—50 днів (курс лікування можна повторити 2—3 рази через 1—2—3 місяці). Для стимулювання родової діяльності призначають у м'язи або під шкіру по 2—4 мл 3 % -ного розчину (рідше — всередину по 0,1— 0,15 г на прийом); через 1—2 години препарат можна ввести повторно. Стимулююча дія починає проявлятися через 5—ЗО хвилин після введення па-хікарпіну. Для більшої ефективності можна призначати одночасно всередину хінін по 0,2 г через кожні 30 хвилин (усього 4 рази). При субінволюції матки в післяродовому періоді дають пахікарпін усередину по 0,1 г 2—3 рази на день. Найбільші дози для дорослих усередину: разова 0,2 г, добова 0,6 г; під шкіру: разова 0,15 г (5 мл 3 % -ного розчину), добова 0,45 г (15 мл 3 %-ного розчину). Препарат протипоказаний при вагітності, порушенні функцій печінки і нирок, при стенокардії й виражених розладах серцевої діяльності. Форми випуску: порошок; таблетки по 0,1 г; ампули по 2 мл 3 % -ного розчину; ректальні свічки, що містять 0,1 г пахікарпіну.

1095 СОФОРА ЯПОНСЬКА, японська акація; софора японская Sophora japonica, синонім — Styhnolobium japonicum — листопадне, до ЗО м заввишки, дерево родини бобових. Листки чергові, непарноперисті, з 3—8 парами листочків, на коротких від-стовбурченоволосистих черешках; листочки видовженояйце-видні, притисненоволосисті, зверху темно-зелені, з полиском, зісподу — сизуваті. Квітки двостатеві, неправильні, у верхівкових гронах, зібраних великими волотями; віночок метеликового типу, ясно-жовтий. Плід — біб, на плодоніжці, нерозкривний, чотко-видний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Цвіте у липні—серпні. Плоди дозрівають у жовтні і залишаються на дереві всю зиму. Поширення. Софора японська походить з Китаю і Японії. На території України (переважно в південних районах) її культивують як декоративну і фітомеліора-тивну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують пуп'янки квіток (Alabastra Sopho-гае japonicae) і плоди софори (Fructus Sophorae japonicae). Пу-

п'янки заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Спочатку зривають руками або зрізують секаторами чи ножицями суцвіття, потім з суцвіть обшморгують пуп'янки, пров'ялюють їх протягом двох годин на сонці, після цього переносять під укриття або в приміщення для остаточного досушування. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сухих пуп'янків виходить 20 % . Плоди софори збирають трохи недозрілими в суху погоду і сушать у провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 25—30°. Оплодень у момент заготівлі повинен бути світло-зеленим, м'ясистим і соковитим, а насіння — отверділим і темніючим. Готову сировину зберігають у паперових мішках у сухих провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 1 рік. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину. Крім рутину, в плодах софори є кемп-ферол-3-софорозид, кверцетин-3-рутинозид, геністеїн-4-софорабіо-зид та інші флавоноїди. Фармакологічні властивості і використання. Головною діючою речовиною препаратів софори є рутин, який має здатність (особливо в поєднанні з аскорбіновою кислотою) ущільнювати стінки судин і зменшувати їхню ламкість. Зважаючи на це, його застосовують для профілактики й лікування гіпо- і авітамінозу Р, при захворюваннях, що супроводяться підвищенням проникності судик (геморагічні діатези, крововиливи в сітківку очей, капіляротоксикози, променева хвороба, септичний ендокардит, ревматизм, гломеру-лонефрози, гіпертонічна хвороба, алергічні захворювання, тромбо-пенічна пурпура), для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'я ковистих препаратів. Для промислового виробництва рутину використовують пуп’янки софори й зелену масу гречки звичайної. Крім рутину, в науковій медицині використовують і настойку плодів софори (Tinctura Sophorae japonicae). У формі зрошувань, промивань і вологих пов'язок її застосовують при гнійних запальних процесах (рани, опіки, трофічні виразки). У народній медицині настойку з плодів або пуп'янків вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для спинення або з профілактичною метою), при стенокардії, атеросклерозі,