1115 СУНИЦІ ЛІСОВІ земляника лесная Fiagaiia vesca — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має коротке горизонтальне або косе кореневище і довгі повзучі пагони, що укорінюються у вузлах. Стебла прямостоячі або висхідні, 5—20 (ЗО) см заввишки, мало перевищують прикореневі листки, вкриті знизу відстовбурченими, вгорі — притиснутими волосками. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих, відхиленоволосистих черешках; листочки сидячі, майже овально-ромбічні, зверху темно-зелені, розсіяно притиснутово-лосисті, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю з великими трикутними або округлими зубцями, що закінчуються короткими червонуватими вістрячками. Квітки правильні, двостатеві, на тонких довгих, притиснутоволо-систих квітконіжках, у щитковидному небагатоквітковому суцвітті; пелюстки (їх 5) білі, яйцевидні або округлі, з коротеньким нігтиком. Плоди ягодоподібні, пониклі, конічні, яйцевидні або кулясті, яскраво-червоні, до основи вкриті сім'янками. Цвітуть у травні — червні. Поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав'янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на південь трапляються рідше.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують свіжі й сушені плоди (Fructus Fragariae vescae) і сушене листя суниць (Folia Fragariae vescae). Листя заготовляють в період цвітіння рослини. Його обривають або зрізують ножицями без черешків, притримуючи черешок другою рукою (в противному випадку рослини будуть вириватися з кореневищем). З кожної рослини треба брати лише частину листків, щоб дати їй можливість відплодоносити. Зібране листя розстилають тонким шаром на брезенті або мішковині в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні і сушать, час від часу перемішуючи. Сухого листя виходить 20 %. Зберігають його в сухих прохолодних приміщеннях без доступу сонячного світла. Строк придатності — 1 рік. Стиглі плоди суниці збирають уранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Зібрані плоди перебирають (очищають від чашолистків і плодоніжок, відкидають перезрілі, м'яті й ушкоджені), розкладають тонким шаром на ситах, решетах або обтягнутих марлею рамах, прив'ялюють протягом одного дня на сонці, після чого досушують у плодоовочевих сушарках при температурі 45—65°. Сушіння вважається закінченим, якщо плоди при стисканні в кулаці не склеюються і не забарвлюють долоню. Сухих плодів виходить 12,5 %. Висушені плоди зберігають у мішках у сухих, добре провітрюваних

приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Плоди і листя є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Листя суниці містить дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди (сліди), аскорбінову кислоту (у свіжому листі до 280 мг% ). Свіжі плоди суниці містять каротин (0,5 % ), вітамін С (до 50 мг% ), вітамін В, (сліди), флавоноїди (галактозид пеларго-нідину, ціанідиновий глікозид), яблучну й. саліцилову кислоти, дубильні (до 0,4 % ) і пектинові (до 1,5%) речовини, цукри (до 9,5 % ),ароматичні сполуки та солі заліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту. Фармакологічні властивості і використання. Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суниці тамують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінну й жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні властивості, діють як гіпоглікемічний і антитиреоїд-ний засіб. Особливо корисно споживати їх у свіжому вигляді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, атонічному запорі, жовчнокам’яній та нирковокам'яній хворобах, захворюваннях селезінки, подагрі, цукровому діабеті та гіпохромній анемії. При жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах та подагрі ефективнішим вважається приймання соку плодів по 4—6 столових ложок натщесерце. Настій сушених плодів п'ють при авітамінозі С та інших авітамінозах, ниркових і печінкових каменях, подагрі, цукровому діабеті, гіпохромній анемії, гастриті, коліті, проносі у дітей, метрорагії та простудних захворюваннях. Натомість вживання суниць протипоказане при тривалих печінкових коліках, гастритах з підвищеною кислотністю ' шлункового соку, хронічному апендициті та ідіосинкразії до суниць. Широко використовують плоди суниць і як зовнішній засіб. Свіжий сік або настій із сушених плодів використовують як протизапальний та дезодоруючий засіб для полоскання ротоглотки, як антимікробний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерматології й косметиці (виводять веснянки, плями на обличчі, лікують вугри, лишаї та екземи). Для догляду за шкірою