кінцева частка листовидна і збільшена) ; нижні листки широкояйце-видні, яйцевидно-трикутні або видовженояйцевидні, з округлою, основою і довшими за пластинку черешками, серединні — видовженояйцевидні і довгастояйце-видно-ланцетні, з клиновидною основою і коротким черешком, верхні — видовженоланцетні, ту-пувато-загострені, до основи повільно звужені, майже сидячі. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, на довгих ніжках, зі строкатим п'ятипелюстковим віночком; верхні пелюстки здебільшого темно-синьо-фіолетові, рідше блідо-фіолетові; бічні — такого самого кольору, як і верхні, або ясніші, при основі з 1—3 темнішими нектарними смужками; нижня пелюстка при основі завжди жовта, з 5—7 темними смужками, по краю фіолетова, часто бліда; шпорка синювата, рідше синьо-фіолетова. Плід — коробочка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Фіалка триколірна росте по всій території України на сухих луках і узліссях, серед чагарників, як бур'ян у посівах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву фіалки (Herba Violae tricolors). Траву зрізають серпом або ножем, розкладають під навісом або в добре провітрюваному приміщенні шаром 5—7 см на тканині чи папері і сушать, періодично перемішуючи. Сухої трави виходить 20—22 % . Строк придатності — півтора року. Трава фіалки є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Трава фіалки триколірної містить флавоноїди (2,1 % ): рутин, віолантин, вітек-син, ізовітексин, орієнтин, ізо-орієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідин, віоланін, сапонаретин та ін.; антоціанові глікозиди (у квітках): віоланін, 3-глі-козид дельфінідину, 3-глікозид, пеонідину; каротиноїди: р-каро-тин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин; сапоніни (14,8% ), урсолову кислоту (до 6,2% ), слизисті й дубильні речовини, вітамін С, ефірну олію (0,01% ), та інші сполуки. У складі ефірної олії є метиловий ефір саліцилової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Лікування фіалкою триколірною дуже популярне. Пояснюється це виключно широким діапазоном цілющих властивостей цієї рослини. В ній поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Зважаючи на це, настій трави фіалки триколірної призначають при гострих респіра-

торних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, в разі запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок і сечового міхура, при нирковокам'яній хворобі, від подагри й поліартриту. Дермотонічні, гіпосенсибілізую-чі, протизапальні, антимікробні, антисклеротичні, болезаспокійливі й протисверблячі властивості виправдовують терапевтичне застосування фіалки триколірної в дерматологічній практиці. Пе-роральне застосування настою трави фіалки показане і дає добрий терапевтичний ефект при свербцю, кропивниці, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування орального і генітального афтозу, гноячкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корости застосовують сік, видавлений із свіжозібраної трави фіалки. В акушерській практиці настій трави фіалки дають усередину як засіб, що сприяє скороченню матки в післяродовий період. Часто фіалку використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Препарати фіалки не виявляють побічного впливу на організм, але надмірне вживання їх може спричинити діарею і блювання. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди; Аверин чай (столову ложку суміші трави фіалки триколірної, череди трироздільної й пасльону солодко-гіркого, взятих у співвідношенні 4:4: 1, заварюють у склянці окропу) дають дітям в охолодженому вигляді по 1 столовій ложці 3—4 рази на день як протизолотушний засіб; столову ложку суміші трави фіалки триколірної, золототисячника малого, рутки лікарської, пасльону солодко-гіркого, багна звичайного і листя копитняка європейського, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1:1, настоюють на склянці окропу і вживають по третині склянки 3 рази на день при хронічній екземі, псоріазі й дерматиті; 2 столові ложки суміші (порівну) трави фіалки триколірної і череди трироздільної, листя горіха волоського і суниць лісових настоюють до охолодження на склянці окропу, проціджують і вживають по третині склянки 3 рази на день як засіб, що сприяє скороченню матки в післяродовий і післяабортний періоди та при надмірних менструаціях, пов'язаних з запальними захворюваннями матки. ЗОВНІШНЬО — змашування свіжим соком.

1172 ФІГОВЕ ДЕРЕВО — одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. Те саме, що й смоковница звичайна. 1173 ФІЗАЛІС ЗВИЧАЙНИЙ физалис обыкновенный Physalis alkekengi — дворічна або багаторічна роз-сіяно-опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, ЗО—60 см заввишки, тупо-гранчасте, просте або розгалужене. Листки чергові, черешкові, цілісні, яйцевидні, неглибо-ковиїмчасто-зубчасті, при основі заокруглені, на верхівці загострені; верхні листки зближені попарно. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на пониклих квітконіжках між попарно зближеними верхівковими листками; віночок колесовидний, зрос-лолистий, п’ятироздільний, білуватий, лопаті його гостротрикут-ні. Плід — округло оранжева ягода, захована в червоній розрослій чашечці. Цвіте у червні — липні, плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Фізаліс звичайний росте по всій території України