(на Поліссі — по південному його краю) у лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують стиглі плоди фізаліса (Fructus Physalis alkekengi). Використовують їх свіжими або сушать, звільнивши від чашечки, яка вважається отруйною. Сушать сировину на сонці, а при несприятливих погодних умовах — під укриттям на вільному повітрі або в теплому провітрюваному приміщенні. Сухих плодів виходить 16—17% . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди фізаліса містять органічні кислоти: лимонну, яблучну, винну, янтарну, кавову, ферулову й синапову; барвники: криптотоксин, зеаксантин; кверцетин, дубильні речовини, каротиноїд, вітамін С (46 мг% ), гірку речовину фізалін, пектин, слиз, цукри й жирну олію (в насінні). У червоних розрослих чашечках є стероїди: фізалін А і фізалін В. Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині фізаліс звичайний не використовують, хоч свого часу рослина була об'єктом фармакологічного вивчення. Було запропоновано використовувати плоди як сечогінний засіб, а настої розрослих чашечок на олії — як засіб, що активізує епітелізацію тканин. У народній медицині плоди фізаліса відомі своїми сечогінними, протизапальними і болезаспокійливими властивостями. Свіжі плоди, сік або настій плодів вживають при нирковокам'яній хворобі, гнійних запаленнях сечових органів, подагрі, суглобовому ревматизмі, при одному з проявів деформуючого артрозу (так званих шпорах), при захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею й асцитом, при болях у шлунку й кишечнику, від геморою, в разі переміжної гарячки та при крововиливах. Есенцію з свіжих плодів використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; свіжі плоди вживати щодня по 10— 15 шт.; сік свіжих плодів пити щодня по 20 г. 1174 ФІРМІАНА ПРОСТА — листопадне швидкоростуче, заввишки 10—15 (ЗО) м дерево родини стеркулієвих. Те саме, що й стеркулія платанолиста.

1175 ХАМЕНЕРІЙ ВУЗЬКОЛИСТИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Те саме, що й хамеріон вузьколистий. 1176 ХАМЕРІОН ВУЗЬКОЛИСТИЙ, хаменерій вузьколистий, іван-чай; хамерион узколистный Chamerion angustilolium, синонім — Chamaenerium angustifo-lium — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Стебло прямостояче, 50—150 (200) см заввишки, круглясте, просте або трохи розгалужене, голе, густо облистнене. Листки чергові, сидячі, рідше з дуже коротенькими черешками, цілісні, видовжено- або лінійно-ланцетні, загострені, до основи клиновидно звужені, інколи майже округлі, по краю дрібнозалозисто-зубчас-ті або цілокраї, зверху темно- зелені, з полиском, зісподу- сизо-зелені, з густою сіткою добре помітних бічних жилок, що відходять від головної майже під прямим кутом, голі. Квітки

двостатеві, трохи неправильні, у кінцевих багатоквіткових гронах 10—40 (45) см завдовжки; пелюстки (їх 4) горизонтально розхилені, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцевидні, на верхівці закруглені, рідко — з мілкою виїмкою, до основи звужені В НІГТИК. Плід — стручковидна коробочка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Хамеріон вузьколистий росте по всій території України по сухих піщаних місцях у світлих лісах, по насипах залізниць, біля посівів. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву або тільки листя хамеріону. І траву, і листя заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину швидко сушать під укриттям на вільному повітрі, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. У минулому листя хамеріону вживали як сурогат чаю (копорський чай). Для цього зібране листя прив'ялюють (підсушують на повітрі), перетирають і в щільно закритих ящиках піддають ферментації, після якої його остаточно висушують. Одержане таким чином чайне листя заварюють так само, як і натуральний чай. Готову си-