за листя і здатні і в сухому вигляді спричинювати блювання (при дозі до 5 г порошку на прийом). Крім того, копитняк поліпшує серцеву діяльність, звужує артеріальні судини, підвищує тонус венозних судин і кров'яний тиск, виявляє жовчогінну, сечогінну, протиглистяну, протизапальну і седативну дію, регулює функцію шлунка та менструації. Інотропну дію рослини доведено експериментально. Застосування копитняка показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при хронічних шкірних захворюваннях, особливо при екземах нервового походження. Поряд з цим копитняк вживають при мізерних та нерегулярних менструаціях, як відхаркувальний засіб при бронхіті, проти глистів, від алкоголізму, як сечогінний засіб при водянці. Як зовнішній засіб рослину використовують для гоєння ран, лікування корости. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (2 г сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день як відхаркувальний засіб; настойку коріння (20 г сировини на 200 мл спирту) по 15—25 крапель 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб; настій листя (1 г сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3—4 рази на день при зниженому тиску крові; відвар коріння (4—5 г сировини на 200 мл води або молока) по столовій ложці через кожні 2 години як сечогінний і послаблюючий засіб; відвар коріння (2 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день до їди при мізерних і нерегулярних менструаціях; порошок коріння приймають натщесерце по 0,2—-0,5 г з молоком 1 раз на добу при мізерних і нерегулярних менструаціях (доза ефективна й при гарячці, глистах, мігрені та істерії); столову ложку відвару коріння (5 г сировини на 200 мл окропу) непомітно змішують з 100 мл горілки і дають випити хворому на алкоголізм (суміш спричинює блювання; курс лікування — кілька днів, до виникнення стійкої відрази до спиртного); настій столової ложки суміші (порівну) листя копитняка європейського і квіток цмину піскового на склянці окропу п'ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при жовтяниці; столову ложку суміші (порівну) листя копитняка європейського і розхідника звичайного та трави нетреби звичайної настоюють 10—15 хвилин на склянці окропу, відціджують і п'ють по півсклянки 4—5 раз на день як відхаркувальний засіб при бронхіті. ЗОВНІШНЬО — свіже потовчене листя накладають на уражені ділянки шкіри. Протипоказано вживати препарати копитняка вагітним і при грудній жабі!

550 КОПИТО КІНСЬКЕ багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових. Те саме, що й копитняк європейський. 551 КОПРІЙ однорічна трав'яниста з синюватою поволокою рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й кріп запашний.

552 КОРІАНДР ПОСІВНИЙ, кинза, троян; кориандр посевной Coriandrum sativum — однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, ребристе, 40—150 см заввишки, голе. Нижні листки черешкові, пери-сторозсічені, з округлими над-різанопилчастими частками; верхні — сидячі або короткочереш-кові, двічіперисторозсічені, з пе-ристороздільними частками й лінійними часточками. Квітки дрібні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгорток і обгорточок; пелюстки білі або червонуваті, зовнішня пелюстка крайових квіток 3—4 мм завдовжки, глибокодволопатева. Плоди — буро-жовті, майже кулясті двосім'янки. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина коріандру — східні області Середземномор'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують плоди (Ffuctus Coriandri). Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Аптеки плоди не відпускають. Хімічний склад. Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті сполуки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5 % ефірної олії, до складу якої входять ліналоол (60—80 % ), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, борнеол тощо.