557 КОРОНАРІЯ ЗОЗУЛЯЧА, зозулин цвіт; горицвет кукушкин Союпатіа ilos-cuculi, синонім — Lychnis ilos-cuculi — багаторічна трав'яниста коротко-притиснутоопушена рослина родини гвоздикових. Стебло борозенчасте, прямостояче, ЗО—90 см заввишки, вгорі розгалужене. Листки супротивні, цілісні, цілокраї, голі, шорсткуваті; нижні — в прикореневій розетці, дов-гастолопатковидні, гострі, біля основи звужені в короткий черешок; верхні — вузьколанцетні, сидячі. Квітки правильні, двостатеві, 6-пелюсткові, в рідкому волотистому суцвітті; пелюстки рожеві, рідко — білі, з чотири-глибокопальчастороздільною пластинкою. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Трапляється по всій території України на вологих луках, по краях боліт, на узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають траву ножем або серпом і сушать під наметом або на горищі, розстилаючи її тонким шаром (3—5 см) на

папері або тканині. Рослина неофіціальна. Хімічний склад. Трава містить сапоніноподібну речовину ліхнідин (до 1%), маловивчений глікозид, сліди алкалоїдів та аскорбінову кислоту (у листі — 0,1 % ). Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє кровоспинну і антисептичну дію. Експериментально з'ясовано ефективність дії свіжого соку трави й її настоїв на золотистий стафілокок, вульгарний протей і сінну паличку. В науковій медицині рослину використовували при післяпологових кровотечах у вигляді екстракту з трави і новогаленового препарату — флокулену. В народній медицині траву К. з. використовують при жовтяниці, болях у ділянці нирок, бронхітах з великою кількістю мокротиння, при маткових та інших кровотечах, як потогінний і протиревматичний засіб. При неплідності траву К. з. заварюють і п'ють як чай. Зовнішньо настій трави використовують для промивання ран і для компресів при корості, чиряках, виразках і наривах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (40 г трави на 1 л окропу) для промивань і компресів.

558 КОРСАТКА ВОЛОСИСТА багаторічна опушена трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й нечуйвітер волохатенький. 559 КОСАРИКИ ЧЕРЕПЙЧАСТІ шпажник черепичатый Gladiolus imbricatus — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має подвійну бульбоцибулину, оточену тонковолокнистою з паралельними волокнами оболонкою. Стебло прямостояче, просте, облистнене, 55—120 см заввишки. Нижні листки — піхвові, лусковидні; стеблові — лінійно-мечовидні, на верхівці загострені, 5—20 мм завширшки; в кількості 4—5, з яких 1—3 верхівкові вкорочені; нижній — найширший, часто — тупий. Квітки в кількості 5—12 зібрані в однобічний негустий КОЛОС; оцвітина шестироздільна, неправильна, 25—35 мм завдовжки, рожево-лілова з синюватим відтінком. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте в Лісостепу і на Поліссі в листяних і мішаних лісах, у рідколіссях, на галявинах, на вологих та заболочених луках. Сировина. З лікувальною метою використовують листя і бульбоцибулини. Рослина неофіциналь-на. Хімічний склад потребує вивчення. Відомо лише, що листки містять значну кількість аскор-'бінової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослину використовують як болетамувальний, високовітамін-ний та лактогенний засіб. Як вітамінний засіб вживають настій листя, а приготовленою з нього настойкою розтираються при ревматизмі. Настій бульб п'ють при золотусі, алергії, при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів (зокрема, при каменях у нирках) та для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць. Подрібнені бульби прикладають до ран і виразок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульб (2 чайні ложки подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.