ного наступного блювання приймання алкоголю повторюють. Відраза до спиртного настає після 2— З сеансів, що проводяться з проміжками в 5—7 днів. Успіх лікування залежить від ступеня прояву алкоголізму, індивідуальних особливостей і бажання хворого вилікуватися. В разі рецидиву лікування повторюють через 0,5— 1—2 роки. У народній медицині траву плауна баранця використовують, крім того, як проносний і абортивний засіб, від глистів, при нервових і шкірних хворобах. Лікування відваром трави плауна баранця протипоказане при тиреотоксикозі й діабеті, при вираженому кардіосклерозі, атеросклерозі судин мозку, гіпертонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, при хворобах печінки і нирок, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та людям у віці понад 60 років. Лікування цією рослиною треба проводити з дозволу й під наглядом лікаря. Передозування й невміле застосування препаратів плауна баранця може призвести до тяжкого отруєння і навіть до смерті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин на слабому вогні) по 80— 100 мл на прийом при хронічному алкоголізмі.

903 ПЛАУН БУЛАВОВИДНИЙ, п'ядич булавовидний; плаун булавовидный Lycopodium clavatum — багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини плаунових заввишки ЗО—50 см. Стебло повзуче, вилчасто розгалужене, округле, з висхідними розгалуженими гілочками, густо вкритими Лінійно-ланцетними, майже цілокраїми, спрямованими косо вгору листками, загостреними в довгу білу щетинку; молоді висхідні гілочки продовжуються в довгу пряму ніжку, вкриту тісно прилеглими жовтуватими лінійно-ланцетними листочками, з 2 або З—4 стробілами (спороносними колосками) на кінці. Стробіли циліндричні, 20—40 мм завдовжки, з тісно сидячими яйцевидними довгозагостреними листками, у пазухах яких містяться нирковидні мішечки — спорангії, наповнені спорами. Спороносять у липні— серпні. Поширення. Плаун булавовидний росте в Карпатах, на Поліссі та в північній частині Лісостепу в соснових лісах на вологому піщаному грунті. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори (Sporae Lycopodii) рослини. Заготівлю починають у другій половині літа, коли стробіли набудуть жовтого кольору. Заготівельні роботи треба проводити зранку по росі або у вологу погоду, бо за сухої погоди досить найменшого дотику до рослини, щоб спори обсипались. Гілочки з стробілами обережно зрізують ножицями у підставлену знизу металеву коробочку чи паперову торбинку. Виривати рослини для дальшого обрізування стробілів категорично заборонено! Це призводить до знищення заростей, які відновлюються лише через 20—ЗО років. Зібрану сировину сушать, підстеливши папір, на сонці (там, де немає вітру) або в теплому приміщенні. З висуше-

ної сировини витрушують спори, відокремлюють їх, просіваючи крізь дрібне волосяне чи шовкове сито, від гілочок та інших сторонніх домішок і зсипають у пляшки, банки або подвійні паперові торбинки. З 15—20 кг сухих стробілів одержують 1 кг спор. Строк придатності спор необмежений. Сухі гілочки, що залишаються після відокремлення спор, зберігають окремо і використовують у народній медицині як лікарську сировину (НегЬа Lycopodii). Хімічний склад. Спори плауна містять до 50% жирної олії, до складу якої входять гліцериди вищих жирних кислот — пальмітинової, стеаринової, арохіно-вої, діоксистеаринової, олеїнової, лінолевої та міристинової, полімерний терпен споронін, фітостерин, гліцерин, протеїни, клітковину, цукри та мінеральні речовини. У траві рослини є до 0,12% алкалоїдів, у тому числі лікоподин, клаватин, клаватоксин і лікодин. Фармакологічні властивості і використання. Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внутрішнє застосування спор зумовлене їхніми протизапальними, болетамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворобах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати настій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці — для обсипання пілюль. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар спор (1 столова ложка сировини на 200 мл холодної води, варити, помішуючи ложечкою, 15 хвилин) по 1 столовій ложці через кожну годину; настій трави (половина чайної ложки сировини по 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 1 склянці на день ковтками; мед, посиланий спорами плауна, по 1 столовій ложці через кожні 2 години при хворобах сечового міхура. ЗОВНІШНЬО — спори (Lycopodium) у формі присипок у чистому вигляді або в суміші (порівну) з крохмалем; примочки, обмивання й місцеві ванни з відвару спор (готують, як у попередньому прописі).