у заростях криволісся з вільхи зеленої. Занесена до Червоної книги Української РСР. Заслуговує на увагу позитивний досвід ботанічних садів по введенню тирличу в культуру. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentia-пае), яке заготовляють рано навесні або восени, викопуючи рослини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шостому році культури). З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих по-годних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50—60 °. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при повільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гірких глікозидів, і сировина втрачає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 5 років. Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопікрин, амарогентин), жовтий барвник гентизин, алкалоїди, трисахарид генціанозу, дисахарид генціобіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і використання. Препарати тирличу жовтого поліпшують функціональну діяльність травних органів (збуджують апетит, стимулюють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику травного каналу), мають протизапальні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на То-хосага canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну властивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є застосування тирличу жовтого при порушеннях травлення, що супроводяться відсутністю апетиту, ахілією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич жовтий є ефективним загальнозміцнювальним засобом для реконвалесцентних хворих. У народній медицині тирлич жовтий вживають для загального зміцнення організму, стимулювання діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походження, хворобах селезінки, жовтяниці, печії, відригуванні й катарі шлунка, від метеоризму, дизен-

терії та запорів і як жарознижувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич жовтий застосовують у комбінації з іншими лікарськими рослинами, що поліпшують травлення. При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смердючому потінні ніг, сприяють загоюванню гнійних ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день за ЗО—40 хвилин до їди; настій коріння (половину чайної ложки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день за ЗО—60 хвилин до їди; 3 чайні ложки суміші (порівну) коріння тирличу жовтого, трави деревію звичайного і золототисячника малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар випивають протягом дня при відсутності апетиту, при хлорозі, гастриті, ахілії шлунка, спастичному коліті та діареї; столову ложку суміші коріння тирличу жовтого, трави звіробою звичайного, грициків звичайних та перстачу гусячого, взятих у співвідношенні 1 : 1 : 3 : 3, настоюють 20 хвилин на 250 мл окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при нецукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) або посипають порошком з коріння тирличу жовтого, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської; ножні ванни у гарячому відварі (5 столових ложок суміші коріння тирличу жовтого і кори дуба звичайного, взятих у співвідношенні 1 : 3, на 1 л окропу) приймають щодня перед сном при смердючому потінні ніг. Треба пам'ятати, що великі дози тирличу жовтого можуть спричинювати блювання і погіршання діяльності травних органів.

1138 ТИРЛИЧ ЗВИЧАЙНИЙ, тирлич голубий; горечавка лёгочная Gentiana pneumonanthe, синонім — Pneumonanthe vulgaris— багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебла прямостоячі або висхідні, 15— 40 см заввишки, тупогранчасті, часто не розгалужені. Листки супротивні, лінійно-ланцетні або лінійні, тупуваті, 4—10 см завдовжки, з однією жилкою й загнутими донизу цілісними краями. Квітки правильні, двостатеві, прямостоячі на ніжках до 5 см завдовжки, одиничні, в пазухах листків, утворюють 5—10-квіткове гроно, яке іноді розгалужується; чашечка дзвониковидна, 1,5—2 см завдовжки, 5-зубчаста (зубці лінійні, за довжиною дорівнюють трубочці або довші за неї); віночок дзвониковидно-лійковидний, З—5 см завдовжки, з 5-лопатевим відгином (лопаті яйцевидні, з проміжними трикутними складками), яскраво-синій, з зеленуватими смужками зовні і крапинками всередині. Плід — довгасто-ланцетна коробочка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Тирлич звичайний росте по всій території України, крім Криму, на вологих луках, узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Див. у статті Тирлич жовтий. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад подібний до хімічного складу тирличу жовтого. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Тирлич жовтий.